8 вересня 2024 року у світі вшановують пам’ять жертв фашизму. В Україні цього дня згадують, які страждання принесли нацистські загарбники українському народу під час Другої світової війни. Донецька область близько двох років пробула в окупації. Журналісти Вільного радіо зібрали маловідомі свідчення нацистських злочинів, які публікували самі загарбники у своїх пропагандистських газетах.
Під час Другої світової війни загинули десятки мільйонів жителів СРСР. Серед них — щонайменше 8 мільйонів українців. Це солдати та мирні жителі, які гинули під бомбами, від хвороб та голоду. З 1962 року у другу неділю вересня у світі згадують жертв фашизму. Журналісти Вільного радіо зібрали вирізки з газет, які виходили на Донеччині з вересня 1941 року по вересень 1943 року, коли регіон був в окупації. Тут немає даних про відомі масові страти, але є свідчення від самих нацистів про окремі випадки вбивств мешканців Донеччини.
Приводом для страти мирної людини у роки нацистської окупації міг стати навіть несуттєвий проступок. Так, у грудні 1941 року у Донецьку(у роки Другої світової війни місто мало назву Сталіно, а у нацистських газетах фігурує також його попередня назва Юзівка, — ред.) розстріляли чоловіка за порушення комендантської години. Він без необхідного пропуску був на вулиці о 21:00.
Також карали тих, хто допомагав радянським солдатам. 15 січня 1942 року в Донецьку розстріляли п’ятьох жінок. Їх звинуватили у допомозі втечі радянських військовополонених. Це були 23-річна Клавдія Баранчикова, 22-річна Капітоліна Кастрижина, 29-річна Марта Носкова, 23-річна Зіна Полончук та 21-річна Шура Васильєва.
У квітні 1942 року в Донецьку розстріляли ще чотирьох місцевих, яких звинуватили у пограбуванні та вбивстві жінки.
29 січня 1943 року нібито за вбивство та крадіжку нацисти вбили жительку Донецька Надію Яркіну.
Наступного місяця в газеті опублікували ще два смертні вироки. Сергій Деревягін 1895 року народження нібито неодноразово крав військові посилки. А Василя Логінова 1921 року народження звинуватили у крадіжці нацистських військових припасів.
Не шкодували німці навіть тих, хто працював у них поліцейськими. 11 березня 1943 року вбили Миколу Ярошенка нібито за погрози зброєю, тілесну шкоду людям та пияцтво.
25 червня 1943 року у випуску газети “Голос Донбасса” розповіли про чотирьох дівчат із сіл Никифорівки та Бондарної, які ховали солдата Червоної армії та намагалися допомогти йому повернутися до війська. Нацисти викрили дівчат і розстріляли трьох з них, а четверту відправили на примусові роботи у Німеччину. Самого ж солдата відправили у табір для військовополонених. Стаття має заголовок “Червоноармієць залишився живий”, ніби загарбники мали на меті підкреслити своє благородство.
На сторінках газет, які друкували у роки окупації Донеччини, можна знайти чимало оголошень про зникнення людей. Так, в одному з номерів газети “Донецкий вестник” ідеться про Зінаїду Чеботарьову, яка зникла безвісти вдень 20 березня 1942 року.
Часом в одному номері газети траплялось одразу декілька оголошень про розшук зниклих. Їх публікували майже у кожній газеті різних міст окупованої Донеччини.
Часом у пропагандистських газетах нацисти розповідали про цивільних, які нібито стали жертвами Червоної армії. Наприклад, у замітці від 24 листопада 1941 року йдеться про групу розвідників радянської армії, яка прийшла в село Кам’янка та нібито спалила там близько 300 хат.
Проти таких партизанів та розвідників Червоної армії залучали й місцевих. Наприклад, німці обіцяли нагороду жителям Слов’янська, які викриватимуть солдатів.
Також німці іноді публікували некрологи про тих, хто нібито загинув внаслідок скидання авіабомб радянською авіацією. Одна з них — 16-річна жителька Слов’янська Єлєна Побєгайло.
Також нацисти активно боролися з “ледачими” жителями, які не бажали допомагати німцям у відбудові населених пунктів після боїв. Таких називали “покидьками суспільства”. Військова комендатура Костянтинівки наприкінці 1942 року організувала для таких людей трудовий табір. Туди відправляли тих, хто ніде не працював.
Того ж місяця загарбники оголосили про трудову повинність жителів Донеччини, яким виповнилось 14 років. Проти тих, хто відмовлявся працювати, застосовували штрафи, примушували працювати силою та відправляли у трудові табори.
Наступного місяця вже 12-річним підліткам (і хлопцям, і дівчатам) наказали з’явитися у відділ праці.
Нагадаємо, журналісти Вільного радіо до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні підготували добірку з трьох десятків книжок про цю війну. Створити її допомогли спеціалісти з Інституту історії України та Музею історії України у Другій світовій війні.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.