На третій місяць повномасштабної війни окупанти зосередили майже всі свої основні сили на сході України, аби вийти на “адміністративні кордони ЛДНР”. Водночас ЗСУ успішно витісняють загарбників з Харківщини. Про третій місяць великого вторгнення читайте далі.
Однією з пріоритетних цілей для загарбників на Донеччині став Лиманський напрямок. Окупанти й надалі просуваються з окупованого ними Ізюма. За місяць вони захопили Шандриголове, Зарічне, Ямпіль та ще низку населених пунктів навколо. Станом на 24 травня тривають вуличні бої у Лимані, але повністю захопити місто окупантам не вдається.
Після одного з авіаударів Лиман залишився без залізничного сполучення — росіяни розбомбили залізничний міст. Через постійні обстріли горять лиманські ліси. Станом на початок травня вигоріла п’ята їхня частина. Гасити полум’я під обстрілами майже неможливо.
Просуваються окупанти й у бік Бахмута. Так, 22 травня радник голови Офісу президента України Олексій Арестович назвав бахмутський напрямок найнапруженішим на сході України. Під кінець третього місяця повномасштабної війни росіяни почали швидко просуватися в цьому напрямку. 23 квітня окупанти взяли Миронівське, а вже наступного дня окупували й Світлодарськ, що в лічених кілометрах від Бахмута.
Під кінець третього місяця відкритої війни окупанти суттєво збільшили кількість атак по центральній частині Бахмута. 17 травня приблизно о 13:30 ракетним ударом росіяни прицільно влучили в одну з багатоповерхівок міста. Наразі відомо, що загинули 5 місцевих. Серед них є 2-річна дитина.
19 травня загарбники влучили у житлову п’ятиповерхівку, приватний будинок та адмінбудівлю. У п’ятиповерхівці завалився цілий під’їзд, перекриття всіх п’яти поверхів зруйновані. Постраждалих немає.
20 травня російська ракета влучила у приватний сектор міста. Один з будинків зруйнований вщент, понад 20 сусідніх постраждали від вибухової хвилі. Обійшлося без постраждалих.
Також вже тричі під обстріли потрапляла будівля Інституту іноземних мов у Бахмуті.
Від бойових дій страждає й промисловість усього регіону. Так, з 23 травня вся Донеччина залишилась без газу, через бойові дії зупинилося ДП “Артемсіль” — найбільше в Європі підприємство з солевидобутку, потерпає від обстрілів Авдіївський коксохім.
Протягом третього місяця відкритої війни стрімко розгорталася ситуація навколо маріупольського заводу “Азовсталь”. У сховищах там перебували сотні цивільних та українські бійці, які тримали оборону заводу — останньої неокупованої точки Маріуполя.
28 квітня Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш прибув до Києва, аби остаточно затвердити питання щодо евакуації цивільних мешканців Маріуполя. 1 травня Володимир Зеленський розповів, що з підвалів розтрощеного заводу вдалось евакуювати близько сотні мирних людей.
Одночасно з евакуацією цивільних окупанти почали штурмувати “Азовсталь”.
5 травня генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш повідомив, що завдяки спільній операції ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста з Маріуполя та “Азовсталі” змогли вивезти близько пів тисячі цивільних.
16 травня з “Азовсталі” почали виходити військові, для яких за домовленістю організували гуманітарний коридор та “режим тиші”. Російські ЗМІ повідомляли, що поранених військових відвезли до лікарні у Новоазовську, а інших — у тюрму в Оленівку. Обидва населені пункти на окупованій території.
В Міноборони України заявляють, що бійців повернуть додому в рамках обміну полоненими. А операція порятунку оборонців проходитиме в кілька етапів.
Та попри домовленості про обмін загарбники заявляють, що відпускати “азовців” не планують. В держдумі РФ лунали пропозиції заборонити відпускати бійців та навіть стратити їх. Також загарбники кажуть, що бійців ЗСУ потрібно судити як військових злочинців.
Луганська область залишається однією з найгарячіших точок в Україні. За словами очільника Луганської ОВА Сергія Гайдая, під контролем ЗСУ залишилися лише 10 відсотків території регіону, де точаться жорстокі бої. На третій місяць війни окупанти взяли під контроль Новотошківське, Попасну та ще низку населених пунктів області.
Ті ж міста, які й надалі залишаються під контролем українських військових, окупанти нещадно накривають вогнем. Так, через обстріли в регіоні немає водопостачання, майже повністю відсутня електрика та частково — мобільний зв’язок. Газопостачання в області також поступово зникає.
Через обстріли в регіоні майже знищена критична інфраструктура. Наприклад, у Сєвєродонецькій міській багатопрофільній лікарні залишилися три лікарі. Заклад майже повністю знищений окупантами, але там і досі надають допомогу пораненим містянам.
Крім цього, окупанти знищують й історичну спадщину Луганщини. Так, 2 травня в Лисичанську згоріла місцева гімназія — архітектурна пам’ятка, яку збудували ще наприкінці XIX сторіччя. А вже наступного дня окупантами була зруйнована й будівля місцевого тубдиспансеру, яка пережила дві світові війни.
Вдало для українських захисників розгортається ситуація на Харківщині: вони витісняють загарбників, відганяючи їх за державний кордон. З 5 травня українські військові звільнили понад 20 населених пунктів області.
Російські війська відступають, подекуди кидаючи своїх “побратимів” з псевдореспублік самих на полі бою. Так, в окупованих Ровеньках, що на Луганщині, дружини бійців вийшли на мітинг біля місцевого військкомату, чоловіків яких росіяни залишили без підкріплення та техніки на Харківському напрямку.
Під окупацією досі залишаються Херсонська та частково Запорізька області. Там окупаційна влада продовжує наводити свої “порядки”.
З 1 травня окупанти заявили, що Херсонщина переходить на російській рубль замість гривні. Місцеві й надалі намагаються мітингувати проти окупаційної влади, проте росіяни силою розганяють ці акції.
З окупованих територій росіяни вивозять продукти, які відбирають у місцевих. Так, місцевих аграріїв вони змушують продавати овочі за копійки, аби потім перепродавати їх у Криму. Крім того, маріонеткова влада псевдореспублік “дозволила” ввозити товари з Харківської, Херсонської та Запорізької областей. Але тільки з тих частин регіонів, які контролюють російські загарбники. Також через окуповані землі на територію “ЛДНР” будуть ввозити товари безпосередньо з Росії.
Крім утиску місцевих підприємців, росіяни продовжують нищити українську державну символіку на окупованих територіях. Наприклад, 22 травня загарбники БТРом зірвали український герб зі стели в Херсоні.
Ще один визначний епізод третього місяця відкритої війни — надання Україні лендлізу від США.
Головна ідея програми лендлізу — спростити та пришвидшити постачання американських військових резервів — зброї, обладнання, продовольства тощо — у країни, які цього потребують. Програма передбачає надання президентові США особливих повноважень, які дозволять відправляти допомогу без додаткового узгодження з регуляторними органами. Така допомога не безкоштовна, але оплату за поставки країни-одержувачі можуть надавати пізніше.
Ввечері 28 квітня Палата представників США схвалила закон про лендліз, а 10 травня його підписав президент Сполучених Штатів Джо Байден.
Читайте також: