Зображення до посту Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ)
Фото: Вільне радіо
string(33) "Фото: Вільне радіо"

Четверо велосипедів їдуть болотистою дорогою Нью-Йорка. Троє кермувальників на дитячих роверах трохи бавляться й роздумують про те, аби влаштувати перегони — хто ж першим докрутить педалі додому. Та все ж, вервечкою тримають курс за головним — дорослим — велосипедом. Раптом просто над головами сімейства розривається снаряд. Він перетворюється на десятки уламків, розрізає повітря, врізається в землю. Дитячий ровер усередині колони падає. 

“Смужка всього лиш лишилась”, —  проводить пальцем по переніссю 12-річна Яна. Металевий відламок пролетів в міліметрі від її обличчя й зачепив лише трохи: навіть до медиків звертатись не довелося. Слід, що нагадує про той день, уже став майже невидимим.

Нині замість нью-йоркського бездоріжжя — київський асфальт, а кількість велосипедів зменшилася до трьох. 

Нью-Йорк — Київ

В Дарницькому районі Києва легко потонути в багатоповерхівках. Гучно шумить Дніпро, обабіч тротуару доцвітають останні бутони світло-фіолетового бузку.

Біля під’їзду зустрічає 22-річна Аліна Домбровська. У трикімнатну квартиру на лівому березі столиці вона переїхала навесні минулого року, коли сім’я збільшилась удвічі.

Дівчина понад 20 років прожила у Нью-Йорку на Донеччині. Закінчила місцеву школу й профтехучилище в Торецьку. У 18 вийшла заміж за Данила, невдовзі у пари народилася донечка Домініка.

Покинути рідну домівку довелося у травні 2022-го. “Мені було не страшно, але ж дитина. Раптом щось трапиться”, — пояснює Аліна.

Півторарічна Домініка, Аліна і її чоловік Данило оселилися в столиці. 9 місяців прожили в невеличкому будинку неподалік від роботи чоловіка — він будівельник. Згодом переїхали на однокімнатну квартиру. За кілька тижнів після новосілля сильно захворіла тітка Аліни, що жила в Нью-Йорку. За тиждень жінка буквально “згоріла” на лікарняному ліжку — торецькі лікарі були не в силах чимось зарадити.

 

“В останній момент в неї було дуже затяжне запалення легенів. Вона лікувала сама себе: покашляла — випила якусь пігулку. Дітей багато, постійно гуманітарки, холод. А вибухи дали ускладнення на серце”, — пояснює Аліна.

Коли Наталя померла,  її троє дітей залишилися сиротами. Свого батька вони майже не пам’ятають — той помер від онкозахворювання, коли діти були зовсім малими.

Про смерть мами 11-річній Яні, 9-річному Денису й 7-річній Ані сповістила їхня тітка, матір Аліни. Старші зреагували більш спокійно, а молодша довго і голосно кричала, ковтаючи сльози.

Їх 8-річна Аня при згадці про маму не може стримати й нині. Коли цікавлюся, чи можу я запитати в неї щось про маму, дівчинка сідає на коліна Аліні, скручується клубочком і ховає очі, міцно притискаючись до грудей. Тепер мамою дівчинка називає двоюрідну сестру.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 1
Аліна з дітьми, фото: Вільне радіо

Аліна з чоловіком оформили опікунство над дітьми майже одразу після трагедії. Тоді дівчині був 21 рік. Каже, паперова тяганина тривала недовго. Серед рідних і знайомих родини більше не знайшлося охочих взяти на виховання малечу. Варіант дитбудинку відкинули одразу.

“Я кажу мамі: “Давай я візьму”. — “Ти що, як ти будеш? І так зйомне житло, сама не знаєш, як далі будеш. А тут четверо дітей”. — “Якось будемо”.

Танк у городі, волонтери і пісні про маму

Якби Аліні кілька років тому сказали, що в 21 вона стане багатодітною мамою, певно, розсміялася б в обличчя. З чоловіком планували народити ще максимум одну дитину — і то, коли Домініка трохи підросте. Роздумували й над тим, аби колись зігріти сімейним теплом і маля з дитбудинку — “якби були можливості”.

В один момент довелося навчитися робити “домашки” й знаходити порозуміння відразу з трьома тітчиними дітьми. З Нью-Йорка до Києва їх, розгублених та з кількома клунками одягу в руках, доправили волонтери. Коли питаю, що найбільше здивувало у столиці, найстарша Яна (якій за місяць виповниться 13) очікувано стверджує: “Тиша”.

“Дуже гучно вдома було?” — питаю. Маленька Аня перехоплює ініціативу й дзвінким голосом, де поки губляться певні літери, розповідає як бачила біля дому “танк з великим дулом, де сиділо багато військових”. Діти починають перебивати одне одного, намагаючись наввипередки розповісти зовсім не дитячі історії: про техніку, що проїжджала по їхніх грядках, про десятки військових, “прильоти” ракет і авіабомб.

10-річний Денис, що спершу трохи соромився, стає біля мене й починає гортати галерею в телефоні. “Це наша мама”. “А тут я ще зовсім маленький”. “А це ми всі разом на Новий рік”. Так я вперше бачу обличчя 42-річної Наталі. Тієї самої, яка їхала на дорослому велосипеді разом зі своїми дітьми. Вони схожі на жінку, мов дві краплі води. Усі з темним волоссям та глибокими карими очима. В погляді Наталі зчитується втома від фізичної праці. Найменша Аня пригадує, як смажила мамі на обід картоплю, аби порадувати її, коли та повернеться з городу. Було в сім’ї й деяке господарство.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 2
10-річний Денис зберігає в телефоні фото з мамою, фото: Вільне радіо

Нині про найріднішу людину діти згадують все рідше — з моменту її смерті минуло трохи більше року. Аня засмучується, коли в школі до свят кажуть співати пісні про маму. Втім, при однокласниках вже не плаче.

“Коли забираю Аню зі школи, вона виходить і кричить: “Ма-мааа!” Я стою, люди на мене дивляться. Бо мені 22, а їй 8”, — ділиться з посмішкою Аліна.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 3
8-річна Аня називає Аліну мамою, фото: Вільне радіо

Нова реальність

Столична школа, де навчаються діти, стоїть зовсім поруч від їхнього дому. Велика триповерхова будівля з помаранчевими стінами стала місцем, де вони нарешті опинилися серед однолітків: у Нью-Йорку з початком відкритої війни повноцінного навчання не було.

“Хто туди ходив? Вони взагалі туди не ходили. Домашку скинули, яку мама зробила, і все. Мінімум два роки у них втрачено вза-га-лі. Найменша дівчинка приїхала і мала йти у третій клас, а вона букв не знає”, — з подивом розповідає співрозмовниця.

Зрештою, замість третього Аню відправили у другий клас. Дениса та Яну на другий рік вирішили не залишати, проте зараз вони активно займаються з репетиторами, а Денис ще й ходить на карате.

“У першому семестрі з математики були четвірки, а в другому — вже 7, 8” — рапортує мені семикласниця Яна.

Яна хоче стати візажисткою, Денис — “фізруком”, а Аня відрубує, що надто маленька, щоб ухвалювати такі важливі рішення. І все ж, додає, що не проти стати чарівною поні з мультфільму.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 4
12-річна Яна та 8-річна Аня, фото: Вільне радіо

Часом, зізнається Аліна, з дітьми буває складно. Навіть дуже. Це трапляється, коли ті не можуть між собою чогось поділити, а на додачу плаче маленька Домініка. “У такі моменти допомагає лише “магній антистрес”, — сміється молода мама.

Її будні пролітають заклопотано й трохи одноманітно. Вранці треба зібрати дітей до школи й нагодувати сніданком, далі — прибрати трикімнатну оселю й погратися з Домінікою, яка поки не ходить у садок. Вже пообіді додому повертаються школярі — їм треба нагадати про додаткові заняття, а молодшу відвести до логопеда. Незчувшись, підкрадається вечір.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 5
Аби наздогнати шкільну програму, діти відвідують додаткові заняття, фото: Вільне радіо

“Все, пока, сімейка!”

Величезна багатоповерхівка, здається, повністю затуляє собою сонце. Пустує дитячий майданчик, повз проходять поодинокі перехожі. Нетипова для столиці розміреність.

“Все, пока, сімейка!” — заливається сміхом Денис і щосили відштовхується на роликах.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 6
10-річний Денис полюбляє кататися на роликах, фото: Вільне радіо

За ним так само невпевнено їде Аня. Аби та не впала, її по черзі страхують Яна та Аліна. І все ж, під час невдалого розвороту, дівчинка не втримується на ногах і падає — на коліні лишається подряпина.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 7
Дітям подобається проводити час на вулиці, фото: Вільне радіо

Таке хобі — одне з елементів нового життя дітей. Блискучі чотириколісні ролики кожному з них презентували волонтери невдовзі після переїзду з Нью-Йорка. Також в арсеналі дітей є скейти та велосипеди.

Тримаючись за руки, Аліна з дітьми йдуть повз свого будинку. Найменша бавиться й прагне розцілувати братів і сестер. 12-річна Яна намагається уникнути тактильного контакту — вона ж уже підліток, а тут ці телячі ніжності. На рану після падіння на роликах Аня майже не зважає — мама Аліна на неї подмухала та сказала підбадьорюючих слів, аби боліло менше. Молодша з усієї сили вчепилася у руки старших. Так, ніби боїться, що вони кудись подінуться.

Тримаючись за руки. Як 21-річна переселенка з Нью-Йорка стала опікункою для трьох дітей (РЕПОРТАЖ) 8
Аліна з дітьми, яких взяла під опіку, фото: Вільне радіо

Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.


Спонсор
Завантажити ще...