Щодня українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна хвилиною мовчання. Серед них — військовий з Миколаївщини Олександр Берікул. Олександр загинув, евакуюючи побратима з поля бою на Харківщині.
Дружина Олександра Олена звернулася до нашої редакції через соцмережі. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Олександр Берікул народився 28 вересня 1979 року у селищі Олександрівка Вознесенського району на Миколаївщині. До служби працював водієм в ТОВ “Корпорація Бугські Кар’єри”. З початку повномасштабного вторгнення вивіз родину за кордон, а сам повернувся і вступив до лав тероборони.
“Олександр був водієм за призванням, любив їздити і розумівся на машинах. Любив активний відпочинок з сім’єю, любив відпочивати з дітьми, часто ходив з ними на рибалку, возив до Трикратського лісу, в зоопарк, в дитячі кімнати”, — згадує дружина Олена.
У пари двоє дітей. Олена розповідає, що Олександр був турботливим батьком.
“Ми були щасливі всі разом, мали багато планів. Коханий чоловік і чудовий, турботливий, люблячий тато. Він кохав нас безмежно, більше за своє життя, війна розлучила нас, забрала нас в нього, а в нього нас… Як жити далі, не розумію, дуже болить… Своїм життям він врятував побратима”, — розповідає про коханого Олена.
З вересня 2023 року Олександр служив на посаді стрілець-санітар 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 57 окремої мотопіхотної бригади.
3 листопада чоловік був на бойовому завданні у Синьківці Куп’янського району Харківської області. Тоді під час інтенсивних обстрілів російської артилерії поранення отримала майже вся рота.
“Прикриваючи собою, врятував побратима та виніс з поля бою до евакуаційної машини, а сам повернувся на позицію за іншими, але в цей час почався знову обстріл, і мій чоловік отримав вибухову травму та тяжкі осколкові поранення, несумісні з життям. Він до останнього подиху не боявся, рятував побратимів ціною власного життя!”, — зі сльозами розповідає Олена.
У чоловіка залишилась дружина, двоє дітей та батьки. Рідні створили петицію, аби Олександру Берікулу надали звання Героя України.
“14 січня було 40 днів як ми без нього, але це не життя. Я сумую дуже, скучила за ним і не можу змиритися з тим, що його нема. Чекаю, поки подзвонить і скаже, що живий, хоча сама їздила по нього на опізнання. Але серце відмовляється вірити, я чекаю його і чекатиму все життя. Кохаю безмежно. Перше, єдине і останнє кохання”, — ділиться дружина.
Олександру Берікулу назавжди 44 роки.
Світла пам’ять полеглому захисникові.