Ціною власного життя врятував побратима: згадаємо військового Олександра Берікула, який загинув на Харківщині
Щодня українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна хвилиною мовчання. Серед них — військовий з Миколаївщини Олександр Берікул. Олександр загинув, евакуюючи побратима з поля бою на Харківщині.
До відкритої війни Олександр Берікул працював водієм та любив риболовлю
Олександр Берікул народився 28 вересня 1979 року у селищі Олександрівка Вознесенського району на Миколаївщині. До служби працював водієм в ТОВ “Корпорація Бугські Кар’єри”. З початку повномасштабного вторгнення вивіз родину за кордон, а сам повернувся і вступив до лав тероборони.
“Олександр був водієм за призванням, любив їздити і розумівся на машинах. Любив активний відпочинок з сім’єю, любив відпочивати з дітьми, часто ходив з ними на рибалку, возив до Трикратського лісу, в зоопарк, в дитячі кімнати”, — згадує дружина Олена.
У пари двоє дітей. Олена розповідає, що Олександр був турботливим батьком.
“Ми були щасливі всі разом, мали багато планів. Коханий чоловік і чудовий, турботливий, люблячий тато. Він кохав нас безмежно, більше за своє життя, війна розлучила нас, забрала нас в нього, а в нього нас… Як жити далі, не розумію, дуже болить… Своїм життям він врятував побратима”, — розповідає про коханого Олена.
Військовий Олександр Берікул загинув, рятуючи побратимів
З вересня 2023 року Олександр служив на посаді стрілець-санітар 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти 57 окремої мотопіхотної бригади.
3 листопада чоловік був на бойовому завданні у Синьківці Куп’янського району Харківської області. Тоді під час інтенсивних обстрілів російської артилерії поранення отримала майже вся рота.
“Прикриваючи собою, врятував побратима та виніс з поля бою до евакуаційної машини, а сам повернувся на позицію за іншими, але в цей час почався знову обстріл, і мій чоловік отримав вибухову травму та тяжкі осколкові поранення, несумісні з життям. Він до останнього подиху не боявся, рятував побратимів ціною власного життя!”, — зі сльозами розповідає Олена.
У чоловіка залишилась дружина, двоє дітей та батьки. Рідні створили петицію, аби Олександру Берікулу надали звання Героя України.
“14 січня було 40 днів як ми без нього, але це не життя. Я сумую дуже, скучила за ним і не можу змиритися з тим, що його нема. Чекаю, поки подзвонить і скаже, що живий, хоча сама їздила по нього на опізнання. Але серце відмовляється вірити, я чекаю його і чекатиму все життя. Кохаю безмежно. Перше, єдине і останнє кохання”, — ділиться дружина.
Олександру Берікулу назавжди 44 роки.
Світла пам’ять полеглому захисникові.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.