Наразі у селі Серебрянка Сіверської громади перебиті всі комунікації, немає світла та зв’язку. Більшість мешканців виїхали, адже під постійними обстрілами неможливо навіть доглядати худобу.
Про це Вільному радіо розповіла староста села Інна Стешенко, яка наразі евакуювалася, але підтримує зв’язок з селом через волонтерів.
Через небезпеку для життя селяни вимушені покидати своє житло та переїжджати до більш безпечних регіонів країни. Натомість свійських тварин вивезти не вдається.
“Корови ходять по селу, кози ходять. У нас теж вдома і кури, і господарство залишилося, я навіть не знаю чи живе воно все чи вже передохло”, — каже у розпачі жінка.
Окрім корів, до села прибилася навіть косуля. Місцеві мешканці вважають, що вона втекла з Кремінної під час бойових дій.
“Її там годували, доглядали. Але наразі вона бігає там селом, її нещодавно вдалося навіть сфотографувати”, — розповідає староста.
Головуюча у селі пояснює: у населеному пункті немає ані світла, ані води, ані зв’язку. Немає навіть де купити їжу, адже через обстріли з села евакуювалися крамниці.
“У нас не працює нічого. А як там працювати? Все перебито“, — каже жінка.
Наразі у селі важко знайти домівки, які хоча б трохи не постраждали від обстрілів росіян. За словами волонтерів, які намагаються вивозити людей з села, деяким мешканцям навіть немає куди повертатися.
Один з мешканців Серебрянки, 82-річний Віктор Павленко розповідає, найважче в Серебрянці стало, коли окупанти почали бомбардувати Сіверськ.
“Вони із-за Дінця б’ють по Сіверську. Їм відповідають. І цей перехресний вогонь — недольоти, перельоти — всі наші. Коли падав снаряд, хати спалахували, як свічки”, — розповідає чоловік.
Під артилерійські обстріли потрапило не тільки житло, але й адміністративні та навіть релігійні будівлі. Зокрема, окупанти розтрощили будівлю селищної ради, фельдшерський пункт та пошкодили Свято-Преображенський храм, який побудували ще наприкінці 18 сторіччя.
Але у чому усі мешканці села впевнені, так у тому що Серебрянка буде українською.
“Ми всі повернемося, та відбудуємо все до цеглини”, — вірить Інна Стешенко, та сподівається на якнайскоріше закінчення війни.
Читайте також: