У Бахмуті снаряди російських військових знищили житлову триповерхівку, побудовану майже століття тому та відому як “Будинок акторів”. Ця будівля визначна в історії та архітектурі міста: тут у 1930-50х роках жили актори місцевого Українського музично-драматичного театру.
Фотографії зруйнованої вщент триповерхівки у центрі Бахмута по вулиці Миру, 27 оприлюднив мер міста Олексій Рева.
У минулі десятиліття це був відомий у місті “Будинок акторів”. В ньому жили актори Артемівського українського музично-драматичного театру, який працював у місті кілька десятиліть, до та після Другої світової війни. Загалом у різні роки тут працювали близько 200 акторів.
“Ми втратили величезний пласт культури, архітектури”, — каже Вільному радіо бахмутянин Володимир Сутковий про втрату цієї та інших історичних будівель Бахмута.
До російського вторгнення він писав книгу про історію цього театру та його акторів. Він каже, що в цьому будинку актори жили переважно тимчасово — хтось рік, хтось більше чи менше. Потім вони отримували постійне житло чи переїздили до інших міст.
Професійний український театр в Артемівську започаткували ймовірно 1932-го. Він грав вистави у будівлі, відомій нині як палац культури імені Мартинова.
У репертуарі театру було багато творів української класики та за її мотивами, серед них “Кайдашева сім’я”, “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці”, “З любов’ю не шуткують” тощо.
1948 року, за даними дослідника історії цього театру, в ньому працювали 115 людей.
“Було 9 “цехів”, наприклад, електроцех, бутафорський, сапожний, костюмерний, досить непоганого рівня парикмахерський, оркестр 4-5 людей. Софіти, освітлення, оформлення сцени та все інше — все це було на них. І коли актори їхали на гастролі, то їхала й бригада, яка все це обслуговувала. В музичному цеху підпрацьовували співробітники музучилища (яке, до речі, теж працювало під час окупації)”, — розповів Володимир Сутковий.
Танці тоді ставила акторка Андерсон, яка грала в театрах ще за царських часів. Незадовго до смерті вона працювала в театрі одягальницею (зараз ця професія називається костюмер). Пішла з життя ця акторка теж в Артемівську.
Багато містян старшого віку досі пам’ятають тих акторів та вистави, які вони грали.
“Часто згадую, як я ходила на їхні чудові спектаклі! Запам’яталися прізвища акторів: заслужена артистка Тимошенко, акторське подружжя Піддубних, комедійний актор Васильєв”, — розповідала у краєзнавчому фотоконкурсі бахмутської газети “Собитія” мешканка Бахмута Лариса Побігайло.
Ще один старожил Бахмута Василь Бірюков теж добре пам’ятав театр та акторів якими вони були у 1950-х:
“Казали, що актори театру збираються вдома та репетирують разом ролі. У цьому будинку в 1950-х мешкали провідні актори — Микола Павлович Тимошенко з дружиною — заслуженою артисткою України. Їхня донька Вікторія навчалася зі мною у школі №5 ім. Кірова, і ми займалися у шкільному драмгуртку. Пізніше вона стала помітною актрисою в одному з харківських театрів”, — розповідав чоловік.
За кілька років до вторгнення російських окупантів тут жила Самуела Роттенберг, найдавніша мешканка будинку. Ось що вона розповідала про “Будинок акторів”:
“Наш будинок збудували 1929 року. Ми отримали квартиру тут 1945-го, а заселяти його почали 1947-го. Загалом у будинку було 5 двокімнатних квартир, а решту зробили однокімнатними. У підвалі була кочегарка, опалення не було. Влітку артисти виїжджали на гастролі на Кавказ (до 2 місяців), а свої речі у мішках та ящиках віддавали нам на зберігання. Поступово після закриття театру артисти роз’їхалися іншими містами, і в будинку почали з’являтися нові мешканці”.
У коментарі Вільному радіо Володимир Сутковий повідомив, що вивіз з Бахмута свій рукопис та зібрані матеріали про Артемівський український музично-драматичний театр. Проте книга ще не готова до видання.
Будівля колишнього українського музично-драматичного театру вигоріла вщент у вересні після обстрілу російських окупантів.
Докладну розповідь Володимира Суткового про цей театр та його акторів читайте в матеріалі Вільного радіо “В будівлі головного Будинку культури Бахмута колись був театр. І зараз про нього пишуть книгу”.
Читайте також: