У червні окупанти вгатили по бахмутському парку. Один зі снарядів упав прямісінько в місце, де був стародавній склеп. Провалля розгледів місцевий мешканець та зазирнув усередину. Що він там побачив та що про старий цвинтар на місці парку розповідає бахмутський історик — читайте у матеріалі.
Вирву від снаряда, яка веде у старовинне поховання, виявив фотограф-краєзнавець з Бахмута Олександр Захаров.
Російська ракета влучила у “Верхній парк” у червні, розповідає бахмутянин Вільному радіо.
“Точно коли був цей обстріл, я не пам’ятаю, але це було близько опівночі. Тоді [окупанти] влупили по всьому місту, і парку в тому числі”, — каже Олександр Захаров.
19 червня, через декілька днів після обстрілу, Олександр відправився перевірити, куди саме впав снаряд, і знайшов вирву.
“Я бачу, що кудись провалилося, дивлюсь цеглу, може це хід якийсь. Взяв фотоапарат, поставив на таймер, опустив вниз, тримаючи за ремінець, так і зняв. В середину небезпечно було лізти”, — пояснює Олександр.
Відео: Facebook/Александр Захаров
Чоловік почав розглядати рештки ракети, яка розбила старе поховання. Він припускає, що це міг бути снаряд 220 мм від РСЗВ “Ураган”. Запустили його швидше за все з установки “Торнадо”.
“Люди вже почали розтягувати осколки від снаряда, і у вирві стирчала палиця. Я її взяв та потикав в обробку труни. Вона була дуже твердою, схоже на карбування, видавлене на металі. Там щось типу жерсті, пофарбованої сріблянкою, нагадує консерву. Цим зачинили труну, законсервували, щоб не було доступу до повітря. Труна там дерев’яна лежить, зберіглась досі”, — розповідає Олександр Захаров.
Опублікувати матеріали вдалося лише наприкінці липня — завантажити матеріали раніше не було можливості, оскільки Олександр евакуювався.
Про цвинтар у центрі Бахмута Вільному радіо розповідає завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
“Наприкінці XVIII століття заборонили ховати людей у церковних огорожах. Тоді влаштували кладовище за міською стіною, яка тоді проходила по теперішній вулиці Миру. Отже, відомий містянам “Нижній парк” і є цвинтарем кінця XVIII — першої половини ХІХ століття”, — розповідає Ігор Корнацький.
Тоді на місці пам’ятника партизанам Другої світової війни розміщувалася стара Всіхсвятська церква, каже історик.
“Пізніше, у другій половині ХІХ століття цвинтар перенесли на гору, там де зараз “Верхній парк”, і вже наприкінці ХІХ століття збудували теперішню Всіхсвятську кам’яну церкву, яка була кладовищенською. Тут ховали представників найвідоміших родин”, — продовжує Ігор Корнацький.
“Цвинтар виконував свої функції до середини XX століття. Втім поховання там нібито припинились ще перед Другою Світовою війною. Тут поховання є і православні, і католицькі, тобто різних конфесій. Надгробки ж зберігались і після війни, але цвинтар занепав, і вони залишались без догляду. У 60-х роках минулого століття там влаштували парк з атракціонами”, — каже історик.
Краєзнавець Олександр каже, що давно і на відстані від цієї ями бачив надгробку, де були написи, але незнайомою мовою. Він припускає, що це може бути єврейська або польська.
“Цвинтар був багатоконфесійний, і одна зі збережених надгробних плит має напис польською мовою. Цілком можливо, що й у самому склепі можуть бути написи латиницею, але, звичайно, не єврейським письмом, оскільки єврейський цвинтар був пізніше і він діючий — це Маріупольське кладовище на околиці міста”, — пояснює історик Ігор Корнацький.
Краєзнавець Олександр Захаров звернувся до директорки Бахмутського краєзнавчого музею Олени Смирнової. Вона зацікавилась та пообіцяла дослідити старовинне поховання, коли закінчиться війна.
“Розкопки кладовища — це справа дуже делікатна, не завжди вони і потрібні. Але місце поховання, звичайно, має бути позначене і якось охоронятися”, — підсумовує Ігор Корнацький.
Нагадаємо, на Донеччині одна з мін, якими російські окупанти вгатили по селу Серебрянка Сіверської громади, на шкільному подвір’ї пошкодила пам’ятник міністру в уряді УНР Микиті Шаповалу. Він народився тут рівно 140 років тому.
Читайте також: