Підтримайте Вільне Радіо
До початку повномасштабного вторгнення в Кримінальному кодексі України не було статті “колабораційна діяльність”. Зараз — понад півтори тисячі підозр та понад півтисячі людей у розшуку за цією статтею. Суди виносять вироки жителям деокупованих громад, втім що вважати співпрацею з окупантами, чи може вона бути виправданою, у суспільстві залишається спірним питанням. Ми запитали жителів Донеччини, Запоріжжя та Херсонщини про те, кого вони вважають колаборантами.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на листопад 2025 року українські суди винесли 3271 вирок за колабораційну діяльність.
У звіті за 2024 рік, правозахисна організація ZMINA зазначає, що практика застосування цієї статті ККУ ще тільки напрацьовується, втім серед вироків суду майже немає виправдувальних.
В той же час збільшилася кількість апеляційних скарг, особливо щодо вироків, ухвалених за частиною п’ятою статті 111-1 ККУ (добровільне зайняття громадянином України посади, пов’язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території або публічні заклики до їхнього проведення). Проте незначна кількість апеляційних проваджень мали позитивний результат для сторони захисту.
Серед засуджених багато тих, хто свідомо працював або працює на окупаційні адміністрації чи силові структури, наприклад, “поліцію”. Але як бути з працівниками бюджетних і комунальних підприємств — питання спірне. Засуджують за колабораційну діяльність й українців, які працювали в окупації, аби забезпечити повсякденне життя цивільних.
“Аналіз показує, що притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність не враховує контексту окупації, необхідності забезпечувати життя на окупованій території, до того ж спирається на формальну оцінку дій обвинувачених”, — йдеться у звіті.
За даними Офісу генерального прокурора України, у січні-жовтні 2025 року правоохоронці працювали з 1236 справами за статею “колабораційна діяльність (111-1 ККУ). Матеріали 292 справ передали до суду і всі з них були на користь звинувачення.
За даними соціологічної групи “Рейтинг”, у 2024 році більшість українців вважали колабораціонізмом обіймання керівних посад в органах окупаційної влади (48%), участь в організації незаконних «референдумів» і «виборів» (46%), а також службу у збройних силах Росії (44%). Кожен третій респондент відносив до цього поняття роботу в правоохоронних чи судових органах, а також будь-яку посаду в органах місцевого самоврядування під контролем окупаційної адміністрації.
Ставлення українців до колабораціонізму залишається суворим: більшість переконані, що співпраця з окупантами має каратися. Але водночас суспільство дедалі частіше усвідомлює складність життя під окупацією — коли вибір між “співпрацювати” і “вижити” не завжди був очевидним.
Вільне Радіо разом з колегами з видань “Новини Донбасу”, “Кавун.City”, та РІА Південь запитали жителів Донецької, Запорізької та Херсонської областей, кого вони вважають колаборантами та як до них ставляться. Далі публікуємо думки респондентів.
Іван (ім’я змінено), Маріуполь (тимчасова окупація)
Я не знаю, як це трактує [українське] законодавство. Але дуже переживаю, щоб мене не судили потім. Просто за [російський] паспорт. Ми тут не незрозуміло як: і тим можеш чимось не сподобаєшся, неправим будеш (Росії — ред) і ці (Україна — ред.) ще можуть зрадником оголосити. Як між двох вогнів. Я думаю, точно неправі ті, хто воював [проти України].
Анастасія (ім’я змінено), Маріуполь (тимчасова окупація)
А хто зрадники? Я у себе вдома. Я що тепер зрадниця? Нам же жити якось треба. Те, що доводиться жити в таких умовах (під російською окупацією — ред.), не означає, що ми так хотіли. Зрадників десь там серед організаторів пошукайте. Хто там рулить, собі квартири нарішав, а решті — фіг там, а не компенсації. Я себе зрадницею не вважаю.
Наталя, ВПО з Маріуполя
Зараз багато хто так легко судить, але війна триває, я не розумію, як можна давати оцінку. У мене близька людина в окупації, працює в магазині. Я не думаю, що це зрада. Судили ж вже сільських голів, які співпрацювали з окупантами. Хтось може й любив Росію, а хтось може просто, аби людям допомогти, якийсь порядок налагодити у селі. Я не знаю. Моргун наш (Олег Моргун — колаборант, колишній очільник міської міліції, зрадив державу в 2014 році, має два вироки суду за державну зраду та колабораційну діяльність — ред.) — ото точно зрадник. Зі стажем. Іващенко теж (Костянтин Іващенко — генеральний директор ПАТ “Азовмаш”, очолив окупаційну адміністрацію Маріуполя в березні 2022 року). А ще, у мене питання до вчителів. Ви ж дітям в голову вкладаєте, що “Росія — молодець”.
Данило, Запоріжжя
Колаборант – це людина без принципів. Та, що за посаду чи винагороду готова зрадити не тільки державу, а й друзів. Але не можна всіх, хто залишився в окупації, називати зрадниками. Є ті, хто чекає повернення України, хто просто не зміг виїхати. Це не колаборанти, це наші люди, які перечікують російську навалу.
Яна, Запорізька область
Той, хто на своїй території у своїй державі йде проти волі народу і підтримує окупанта. На тимчасово окупованій території: якщо це люди, які живуть, підтримують і пропагують ту владу – то це колаборанти.
Світлана, Запоріжжя
Люди в окупації – заручники. Тому, будь-яку людину, яка там залишилась, звичайно, не можна назвати колаборантами. Які перейшли та співпрацюють з рашистами…
Ну і якщо ти держслужбовець, я думаю, так, це — колабораційна діяльність. Якщо у тебе немає виходу, ти не можеш виїхати: не можеш залишити своїх батьків чи ще щось. Ну вони вимушені працювати у тій же лікарні або вчителем. Я не вважаю, що це колаборанти.
Олександр, Запоріжжя
Є люди, які пішли на співпрацю з ворогом і зрадили Україну. Але! Тут треба дивитися: колаборанти бувають трошки різні. Одні колаборанти, вроді, працюють, а у той же час допомагають Україні: якусь інформацію збирають, передають. Таких фактів дуже багато ще з минулої війни (Другої світової війни — ред.). Тому дивитися треба конкретно по їхніх справам.
Світлана, переселенка з Оріхова
В окупації не солодко, і тут не солодко. Які ж люди зрадники, коли туди Росія зайшла? Вони не зрадники, вони живуть, бо не мають де жити. Як і ми – як би там хоч трошки було краще, ми б сиділи в Оріхові. Ті, що пішли на співпрацю – звичайно, зрадники. Але, якщо там живуть не по своїй провині та радості – то що робити…
Олена, ВПО з Енергодару
В Енергодарі зараз [в окупації] люди задоволені. Пенсії додали, у магазинах все є. Подруги кажуть – живеться краще. Я б, може, поїхала туди до маминої могилки, але не пускають. А так – люди там спокійно живуть.
Дзвоню подругам – кажуть, живуть краще, ніж було. Кажуть: “Ми задоволені”. І ні, не стріляють вони (росіяни — ред.) . Усе спокійно. Раніше, може, по місту їздили, а зараз тихо. Єдине – комендантська година після дев’ятої.
Навіть не знаю, кого так можна назвати [колаборантом]. Головне, щоб люди за мир. Швидше закінчилася війна і щоб всюди був мир. Чесне слово, і Запоріжжя не хочеться щоб оце обстрілювали. Хочеться мир.
Євген (ім’я змінено), Мелітополь (тимчасова окупація)
Для мене колаборанти — то переважно держслужбовці, бюджетники. Важке питання з комерсами, які сплачують їм податки. Жити за щось треба ж, хоча всім серцем ненавидять росіян, але з різних причин не змогли виїхати. Я знаю особисто таких. Одна брата поховала нещодавно, у іншого батько на рак хворий, в третього теща лежача без пам’яті. Ще у одного приятеля теж бабка лежача і він один доглядає.
А от вчителі могли б і дистанційно навчати дітей по українським програмам. Лікарів я б карав лише тих, хто на керівних посадах, як от Ігорьок Маслов (при окупантах став головним лікарем Мелітопольського обласного Центру крові, — ред.).
Олена, (ім’я змінено), Мелітополь (тимчасова окупація)
Колаборант — це, навіть, не той, хто завжди чекав на “руський мир”. Таких у місті було достатньо. Колаборант для мене — це той, хто перевзувся на льоту. Заради грошей. Просто продався. І не просто працює на окупантів, а всюди розповідає, які рашисти чудові, як з ними місто “розквітло”. А ще ці люди спеціально виставляють на показ свою любов до Росії, задають провокаційні питання, щоб виявити проукраїнську позицію. Колабораціоніст — це щур.
Світлана, (ім’я змінено), Мелітополь (тимчасова окупація)
Зазвичай вважають, що колаборант — це той, хто працює на росіян або зрадників. Але я бачила, як ті, хто живуть зі мною в одному місті, відвертаються від прапора РФ. Хоча раніше вони взагалі були поза політикою. А ще бабусі. Бабусі, які цілують портрет Путіна, як ікону. Я бачила це на власні очі. Я розумію, що у деяких з віком щось змінюється в голові. Але це занадто. Мені завжди хочеться їх запитати: “Що вам дав Путін?” Але я живу в Мелітополі. Я розумію, що єдине, що принесе мені це питання, — до мене можуть прийти додому інші люди з іншими питаннями…
Катерина, (ім’я змінено), Мелітополь (тимчасова окупація)
Серед моїх знайомих є багато тих, хто працює в школах, в лікарнях, в уряді, банках і так далі. Я розумію, що через три роки після початку війни люди повинні десь працювати, щоб годувати сім’ї. Деяким доводиться важко. Я не вважаю всіх їх колаборантами. Але ті, хто поводяться як матрьошки (я так називаю дволиких людей, які прославляють окупантів і цей режим), викликають відторгнення. Саме ці люди для мене колаборанти. Іноді можна зустріти вчителя, який всіляко уникає формулювань про “руський мир”. Принаймні, за можливості. А іноді якась дівчинка в банку розповідає про Росію майже як Скабеєва. Для мене колаборант — це дівчинка в банку. А за професією і роботою судити через три роки людей не можна.
Олексій Полухін, Херсон
Колаборант — це той, хто добровільно підтримує окупантську систему забезпечення, обіймає різні посади, які допомагають системі окупантів закріплюватись у захопленій громаді. Не колаборант — людина, яка виходить на мітинги проти окупації, партизанить, намагається виживати в окупації, але при тому не зраджувати своїй країні, тобто не обіймати окупаційні посади. Зрадник — це зрадник. До нього/неї ставлюсь як до ворога.
Ольга Цілинко, Херсон
Зрадники – це люди, які свідомо йшли і планували зрадити, брали участь у певних заходах, закликали “руський мир” до та після 2014 року. Це люди, які просували і просувають ідею “руського миру”, захоплення України тощо. Тобто зрадники – це ідеологія.
А колаборанти – це для мене люди, які перейшли на роботу до окупантів. Не лише до окупаційних органів влади, але й до окупантів в цілому.
Насправді, глибоко ідеологізовані майже всі сторони життя. Куди не піди – крізь ідеологія, пропаганда. Тому ми, приміром, уникали будь-якої можливості співпраці з росіянами. Коли ми навіть з дітьми проговорювали, як же ми будемо жити в разі, якщо не буде приміром коштів від української зарплати, то я дітям так і казала: ну що, буду ліпити пельмені та пиріжки, в’язати, шити, але про жодну роботу на окупанта не могло йтись. Бо все одно це використають у пропаганді.
Наталя, Херсонщина
Справді після 2014 року я готова ще була когось виправдовувати: ну що поганого нам зробив Пушкін, ну нащо нам Булгакова хейтити, ну возять українських дітей до Росії на виставки, ну що поганого в російській мові. Звісно, ті, хто пішли працювати на росіян, виправдання у мене не мали і не мають, але на Херсонщині таких було небагато. Я відносно нормально ставилась до того ж Черевка або Семенчева (сьогоднішні колаборанти, які мали посади в Херсоні до окупації, — ред.), вважала, що якщо людина – хороший фахівець, то як заважає російська мова? Ну хай говорить. І саме 2022-й рік поставив все на свої місця. Російська – мова ворога, бо саме за нею приходять російські танки. Я десь чула цю фразу і вона мені сподобалась: якщо все одно, якою мовою говорити, давайте українською.
Знаєте, я раніше теж якось всіх під один гребінець іноді чесала. А тепер розумію, що кожна історія – своя, не можна людей порівнювати. Тому кожна історія потребує детального аналізу. Я знаю водіїв автобусів, які наче і на росіян працювали, а разом із тим, допомагали виїхати хворим людям безкоштовно. Якщо лікар лікує людей і не обіймає посади заввідділенням чи не очолює лікарню, він теж може не бути колаборантом.
Нагадаємо, раніше Вільне Радіо детально пояснювало кого в Україні судять за колабораціонізм та коли можна оскаржити вирок. А також, кого в Україні можуть засудити за держзраду та які вироки їм виносять.