Близько опівдня 29 січня в центрі столиці провели панахиду за 47-річним британцем Ендрю Багшоу. Він був волонтером, вивозив цивільних мешканців з гарячих точок Донеччини. З однієї з таких поїздок волонтер не повернувся. Окупанти віддали тіло загиблого лише за кілька тижнів. Ми побували на прощанні з Ендрю та дізналися, що наразі відомо про обставини його смерті.
У Трапезній церкві Софіївського монастиря зібралися кілька десятків людей. Всі вони прийшли проститися з Ендрю Багшоу — волонтером з Великої Британії, який допомагав з евакуацією мешканців Донеччині та возив гуманітарну допомогу.
6 січня чоловік разом із колегою Крістофером Перрі виїхали з Краматорська до Соледара. Скоро зв’язок із ними обірвався. 9 січня поліцейські почали їх розшукувати. За кілька днів російські окупаційні ресурси, наближені до ПВК “Вагнера”, оприлюднили фото з тілом, вказавши, що це Перрі, якого називали “добровольцем”. Невдовзі рідні волонтерів підтвердили їхню загибель.
На прощальну панахиду з Ендрю Багшоу прийшли його друзі й зовсім незнайомі люди. Серед них — працівниця Національного музею історії України у Другій світовій війні Ярослава Пасічко.
“Прийшла сюди з вдячності. Загиблих волонтерів не знала. Про панахиду дізналася з фейсбуку. Ви розумієте, волонтери — це дійсно тихі лицарі, які виконують свою роботу”, — каже жінка.
Присутні на панахиді не стримують сліз. Знайомі Ендрю Багшоу кажуть: він вивіз з особливо небезпечних міст і сіл Донецької області сотні цивільних.
“Таких волонтерів, як Ендрю, напевно, вже немає і не буде. Він повністю віддався своїй справі. У нього не було соцмереж. Те, що він робив, то 99% цього ніхто не бачив. Більш патріотичних іноземців складно, напевно, знайти. Він з березня тут працював. Я з ним познайомився на початку літа. Наскільки я знаю, то він три своїх автомобілі залишив там під час евакуації, вони були знищені”, — пригадує волонтер Микола Могилевський.
Ніколєтта Стоянова — журналістка-фрілансерка, яка була знайома з загиблими волонтерами й бачила їх напередодні трагедії.
“Востаннє я зустріла Ендрю і Кріса у Бахмуті в одному з волонтерських центрів. Це було 3 січня, і ми тоді ще записали з ними невеличке інтерв’ю, пили каву і начебто все було добре. Потім ми залишили Бахмут і думали, що, можливо, через тиждень повернемось — вони пропонували нам знімати евакуацію в доволі таки небезпечних точках. Наприклад, у Забахмутці чи під Соледаром. Коли ми втратили з ними зв’язок, ми забили тривогу й оголосили в розшук. Ми чекали й молилися до останнього”, — ділиться спогадами Ніколєтта Стоянова.
Труни з тілом Ендрю в церкві немає, але його вже привезли на підконтрольну територію. Рідні чоловіка на прощальну панахиду до Києва не приїхали — вони вшановуватимуть пам’ять Ендрю в Новій Зеландії.
Організував прощання з волонтером його близький друг Ігнат Івлєв-Йорк, який теж займається евакуацією цивільних з гарячих точок на Донеччині.
“Вони поїхали з колегою Крісом у Соледар 6 числа і з тих пір вони не виходили на зв’язок. Дуже важко судити про обставини, які відбувалися. Можливо, найближчим часом ми дізнаємося більше. Тіла змогли повернути з непідконтрольної території, де вони знаходилися, за що дякую дипломатам, які цим займалися. Я знаю, що сім’я Кріса планує репатріювати тіло в Англію. Сім’я Ендрю, здається, планує кремувати тіло”, — розповідає Ігнат Івлєв-Йорк.
До великої війни в Україні Ендрю Багшоу був вченим і здобув ступінь доктора філософії з генетики. Проте, каже Ігнат Івлєв-Йорк, своє покликання чоловік знайшов саме у волонтерській праці. І на Донеччині навіть намагався вивчити українську.
“Енді був дуже тихою людиною, яка просто хотіла допомогати людям. Він відчував, що це його місія і це те, що він повинен робити. Тому коли його сім’я запитувала: “Коли ти вже приїдеш?”, він завжди відповідав: “Коли усе скінчиться”, — каже Ігнат Івлєв-Йорк.
Церемонія прощання триває близько 40 хвилин. Після цього люди, які прийшли вшанувати Ендрю, кладуть квіти до його портрета. Де саме поховають загиблого — у Новій Зеландії чи в Україні — поки невідомо.
Читайте також: