Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Понад 50 метрів завдовжки, будівельне сміття, зарості трави й чагарників. Такий вигляд має приховане масове поховання у Маріуполі, яке виявили дослідники фонду Mariupol Destruction and Victims. Воно з’явилось у 2022 році на Старокримському цвинтарі під час боїв за місто. Розповідаємо, чому могилу вважають прихованою та кого там могли поховати.
Про знайдене поховання Вільному Радіо розповів один з авторів проєкту маріуполець Сергій (пише під ніком “MRPLmap”).
Mariupol Destruction and Victims — це фонд, який фіксує злочини РФ у Маріуполі під час повномасштабного вторгнення. Дослідники ведуть хроніку обстрілів, жертв та руйнувань у соцмережах, на сайті та в YouTube, а також наповнюють мапу Маріуполя. Понад 2500 відеодоказів злочинів росіян, більш ніж 4500 прізвищ загиблих та зниклих безвісти цивільних маріупольців, понад 3500 зруйнованих будівель та тисячі фото — це те, що вдалося зібрати за чотири роки. За цей час Мапу руйнувань та жертв Маріуполя переглядали 3 мільйони 800 тисяч разів.
Приховане масове поховання дослідники виявили на території Старокримського кладовища (координати 47.135400 37.418000). Це ділянка у низині, закрита природним рельєфом. Звідси — 3 км до житлової забудови та 2 км від імпровізованого “морга” на Запорізькому шосе, 23, куди загарбники звозили тіла загиблих у 2022 році.
Втім там немає жодних позначок про загиблих, а сам пагорб зарослий травою без жодних стежок до нього.
Вперше це поховання Сергій помітив на мапах у 2023 році. Тоді там був рівчак, який дослідник спочатку прийняв або за виїмку чорнозему, або за окоп українських військових, зроблені до початку повномасштабного вторгнення. Згодом обидві версії виявилися хибними.
“Це були перші оновлення на гугл-мапі після початку повномасштабного вторгнення. І, як згодом з’ясували, з’явився він між 29 березня та 9 травня 2022 року. У місті йшли бої”, — розповідає Сергій.
Згодом дослідник порівняв мапу у різні дати. До 29 березня 2022 року рівчака немає.
До 9 травня 2022 року з’являється котлован. Влітку він засипаний і вже порослий травою.
А ще він збільшується — якщо 9 травня 2022 року довжина могильного рову становила 30 метрів, то 8 серпня 2024 довжина насипу на місці траншеї — 55 метрів.
“Там помітний насип, і білі крапки на мапі — найімовірніше, фрагменти будівельного сміття. Це територія Старокримського кладовища. Там не було багатоповерхівок, будівництв тощо. Фактично це поле, і потенційно незабаром воно може стати частиною кладовища, що завершить маскування. Звідки та нащо там взятися будівельному сміттю? Будівельним або іншим сміттям камуфлюють свіжезакопану могилу, доки не з’явиться інше маскування — наприклад, виросте трава”, — пояснює Сергій.
23 березня 2025 року на найсвіжішому доступному супутниковому знімку видно, що насип поріс травою, поряд немає жодних під’їзних шляхів чи стежок.
“Це вказує на заборону наближатися. Тобто будівництва там не вели. Траншею викопали на початку травня і влітку 2022 року засипали” — каже дослідник.
Маріуполець вважає, що тут росіяни поховали загиблих у будинку по проспекту Миру, 127. Адже дати на мапі збігаються з датами, коли почали прибирати завали зруйнованого вщент будинку. Це багатопід’їзна дев’ятиповерхівка, на яку окупанти скинули авіабомбу.
“9 травня 2022 року, коли бої сконцентрувалися вже в районі Азовсталі (проспект Миру, 127 — в іншому районі Маріуполя, — ред.), окупанти почали вивозити загиблих у цьому будинку разом з уламками стін. Там було дуже багато жертв, точна кількість невідома, підтверджено 45 ПІБ загиблих. Але тіла вивозили пів місяця — з 9 до 25 травня.
Є свідки, які розповідали, як бачили, що з ковша екскаватора стирчали кістки. Тобто тіла впереміш із будівельним сміттям”, — пояснює Сергій.
Він припускає, що тут могли поховати й жертв інших масованих ударів з інших адрес. Адже на мапі помітно, що з часом насип ставав довшим. За даними фонду, окупанти звозили уламки зруйнованих будинків разом з тілами загиблих на спеціальний полігон, де відбирали крупні фрагменти тіл, а звідти вже вивозили в місця поховання.
Масове поховання визначається не кількістю похованих або окремих поховань. А тим, що там ховають багато людей, які загинули внаслідок тих самих факторів насильницького характеру. Наприклад, війни, голоду, страт, катастроф, епідемії тощо. Тривалість вбивств або процесу поховань маже тривати роками, але має чіткі межі початку й кінця.
Зазвичай при масових похованнях застосовують такі види могил:
“Цю термінологію і поняття я брав з розслідувань, які застосовували при підготовці звинувачень у межах трибуналів щодо доведеного геноциду в колишній Югославії. Офіційно “ярусний” тип застосовується лише в російському ГОСТі масових поховань. А на практиці багатошаровість — це ознака приховування”, — розповідає Сергій.
Братська могила — вужче поняття. Особливість братських могил — складнощі з ідентифікацією решток і те, що на місцях таких поховань зазвичай будують пам’ятні комплекси та меморіали, аби закарбувати події та відомі імена загиблих.
“Антонім братських могил — приховані масові поховання. Їх навпаки маскують з метою приховати сліди злочинів чи кількість жертв. Зазвичай забудовою або рекультивацією. Це поховання, яке ми виявили — як раз заросло рослинами”, — розповідає дослідник.
Він уточнює, що інколи чинна влада застосовує “адміністративне приховування”, коли масове поховання оголошують “братською могилою невідомих жертв” без ідентифікації похованих і розслідування обставин їхньої загибелі.
“Виявлення прихованих масових поховань дозволяє відновити історичну справедливість та людські гідність загиблих та їхніх родичів, довести воєнні злочини, репресії, геноцид, боротися з російською пропагандою”, — пояснює дослідник.
Нагадаємо, раніше ми детально розповідали про проєкт Mariupol Destruction and Victims і його місію.