“Моя задача №1 — іноземцям по всьому світу донести, хто ми і звідки. Що ми існували давно, не тільки 30 із зайвим років”, — говорить вимушена переселенка з Донеччини Вікторія. Вона веде свій блог про українську культуру в соцмережах. На своїх сторінках дівчина ділиться рецептами українських страв, розповідає про культуру та вбирається у традиційні костюми. Про те, як Вікторія популяризує культурну спадщину України, читайте у матеріалі.
Вікторія народилася в Маріуполі, але дитинство провела з родиною у Волновасі. Пізніше вступила у художній ліцей до Харкова, де і залишилася з чоловіком, який звідти родом.
Маму і молодшого брата, які у 2014-му стали свідками бойових дій у Волновасі, Вікторія вивезла спочатку в Харків, а в 2022-му — у Польщу. Та деякі родичі дівчини залишились на окупованій території.
“Я не можу подзвонити їм через відсутність зв’язку. Бабуся з дідусем живуть у поганих умовах: замість вікон — плівка, будинок весь в уламках від ракет. Вони старенькі і змушені жити без електрики та води стільки, скільки вже триває повномасштабна війна. Вони не хочуть і не можуть нікуди їхати через стан здоров’я. Хочеться всіх побачити, приїхати, обійняти та не боятися розмовляти українською. Для цього треба звільнити Донеччину”, — ділиться дівчина.
Весілля у традиційному вбранні: як Вікторія відтворює костюми донеччанок з минулого
Вікторія сумує за рідним краєм, тож вирішила відтворити старовинний образ українок із Донеччини у своїх соцмережах. Деякі елементи народних строїв дівчина бере в оренду, доповнюючи їх спідницями й вишиванками з власної колекції.
“Я почала це робити після повномасштабного вторгнення. Стало цікаво, хто ми насправді такі, дуже багато чого для себе відкрила та захотіла поділитися цим зі світом”, — ділиться Вікторія.
Своїм найважливішим проєктом дівчина вважає вбрання, яке вона створила для свого весілля — вони з коханим побралися 2023-го у Харкові.
“До цього пів року я готувалася, збирала по крупинках інформацію з музеїв, старовинних фотографій, на яких були приклади вбрання Донеччини. Віночок робили за старою фотографією, сорочку теж відтворили зі старого зразка, якому понад 100 років”, — згадує Вікторія.
У такий спосіб, каже дівчина, вона дає нове життя автентичній культурі Донеччини.
Дівчина перетворила свій тікток на книгу сімейних рецептів з Донеччини
Окрім фотосесій у традиційних костюмах, на сторінках Вікторії також можна побачити рецепти страв із Донеччини. Дівчина готує їх так, як це робила її мама, яка своєю чергою перейняла досвід від бабусі. Ці рецепти передаються з покоління в покоління і стали своєрідною сімейною спадщиною. Наприклад, Вікторія згадує, як у дитинстві куштувала мамин зелений борщ і тепер повторює цей смак, зберігаючи традиції.
Ще один сімейний рецепт, яким дівчина ділиться у своїх соцмережах, — мамин компот з м’ятою.
“Мама зі свого саду збирала абрикоси, додавала м’яту і лимон. З цукром варила і потім закривала в банки. Можна такий компот зробити з черешні. Народні рецепти дуже прості: що люди мали на городі, те і готували”, — ділиться дівчина.
А ще тікток з традиційною їжею допомагає Вікторії популяризувати Україну серед іноземців. І деякі звичні для нас рецепти викликають у них неабиякий подив.
“З власного досвіду знаю, що вони ніколи не зіштовхувалися з сирниками. Тобто сиром, який смажиться, — для них це щось абсолютно нове. Тому, якщо хочеться здивувати іноземця, можна приготувати сирники”, — сміється Вікторія.
Розширити аудиторію допомогло ведення блогу англійською
“Зазвичай люди за кордоном лише знають, що в Україні війна, а більше особливо про нас нічого не знають. Тому я докладаю всіх зусиль, щоб зацікавити людей у тому, що крім війни в Україні є ще багато чого”, — підкреслює Вікторія.
Розвивати свої соцмережі дівчина почала ще до відкритої війни, коли працювала моделлю та багато подорожувала.
“Починалося все з Харкова, а потім вже літала по інших країнах, наприклад, до Південної Африки. І там підштовхнули до того, що можна вести свій блог англійською мовою. Я вирішила спробувати, щоб розширити свої рамки. За пару років вивчила англійську — і вперед. Почали підписуватися люди з різних країн”, — ділиться Вікторія.
Зараз основну частину її аудиторії займають люди зі Штатів, та є серед підписників і чимало європейців.
Блог — це робота, яка допомагає відчувати свою користь
“Соціальні мережі — це моя робота. Я веду Patreon, де для більш зацікавлених людей в українській культурі детально щось публікую і за підписки отримую щомісяця кошти”, — каже співрозмовниця.
Також у Вікторії є етномагазин, де вона продає традиційні вироби й книжки про Україну.
Крім того, через свій блог дівчина поширює інформацію про збори для військових та звітує про їхні результати.
“У мене є два фотографи, які зараз воюють, і я допомагаю закрити потреби, поширюю збори у своєму блозі, збираю кошти та надсилаю напряму”, — каже вона.
Таким чином, стверджує Вікторія, їй вдається тримати психологічний баланс.
“Якби я лежала та нічого не робила, відкинувши всі справи, то, напевно б, почалась депресія. Я завжди чимось зайнята, щось роблю, щоб відчувати свою користь для нашого народу”, — резюмує дівчина.
Нагадаємо, раніше ми розповідали про майстриню з Покровська, яка плете сумки та частину коштів відраховує на підтримку ЗСУ.