ЗСУ накопичили сил та перейшли до наступу на окремих ділянках фронту, але продовжують тримати оборону на Донеччині. Росіяни намагаються повернути ініціативу оголосивши мобілізацію та опираючись на великі запаси радянської техніки. Україну може знову очікувати оборонний етап війни. Ми обрали кілька головних тез одного з аналітиків війни про цей етап для України.
Аналітику ситуації на фронті від головного консультанта Національного інституту стратегічних досліджень Миколи Бєлєскова опублікував фонд “Повернись живим.” Далі пряма мова.
— Повномасштабна російсько-українська війна триває дев’ятий місяць і за цей час вона пройшла кілька етапів.
Наразі ЗСУ одночасно намагаються наступати на стику Харківської, Луганської і Донецької областей, а також на Херсонщині, і при цьому далі стримують атаки ворога на ділянці фронту від околиць Бахмута до околиць Донецька. Це ускладнює визначення фази війни і тому краще говорити про триваючу боротьбу сторін за так звану стратегічну ініціативу.
Для довідки:Стратегічна ініціатива — це створення низки кроків і заходів для можливості нав’язувати протягом довгого часу свою волю противнику в стратегічному масштабі. Тобто примус противника застосовувати невигідні форми і способи боротьби, діяти в несприятливих умовах.
З 24 лютого 2022 року ми перейшли до реалізації стратегічної оборонної операції. Її мета — зрив плану ворога зі знищення української державності. Ворог переоцінив себе і недооцінив нас, вважаючи комплект сил до 200 тисяч достатнім для наступу на семи напрямках. ЗСУ обрали активну маневрену оборону з опорою на великі населені пункти.
На кінець березня армія РФ постала перед дилемою — їй не вистачало сил для одночасного наступу і оборони розтягнутих і вразливих комунікацій.
РФ зменшила рівень своїх амбіцій до спроб активно наступати на Сході України з метою виходу на адмінкордони Донецької і Луганської областей.
Проте Росії не вдалося перетворити перевагу в артилерії і бронетехніці у класичну глибоку наступальну операцію з метою швидкого оточення і знищення українських сил. Натомість у неї вийшло лише фронтальними атаками витиснути ЗСУ із Попасної та агломерації Сєвєродонецьк-Лисичанськ.
Фактично, це була кульмінаційна точка нового російського наступу. На інших напрямках росіяни перейшли до оборони.
Під час активної оборони на сході, яка допомагала виснажувати потенціал противника, Україна вийшла на новий рівень допомоги від західних партнерів.
Спочатку передавали легку зброю, рівня — ПТРК, гранатометів і ПЗРК. З другої половини весни ми почали отримувати гаубиці калібру 155 мм і боєприпаси, в тому числі коректовані, пускові установки M142/M270/MARS II із високоточними боєприпасами GMLRS, протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM, боєприпаси дистанційного мінування, системи ППО та легку бронетехніку.
Використання високоточних боєприпасів підтвердило концепцію 1980-х: ефективне вогневе ураження по тилу противника ускладнює йому виконання завдань на фронті.
У цей час Україна збільшила угруповання сил оборони із 350 тисяч до мільйона осіб. І поки Україна накопичувала сили, керівництво Московії (Росії, — ред.) продовжувало утримувати протяжну лінію фронту у понад тисячу кілометрів і навіть наступати, маючи обмежені сили.
Це все створило основу для наступу України на Харківщині. Особливу роль в цьому зіграли заходи зі введенням в оману противника щодо напрямку основного удару начебто на Південь.
Армія, яка прийшла в Україну 24 лютого, втратила ініціативу, хоч і підсилювалась частковою прихованою мобілізацією. Будь-який стратегічний сенс намагатися просуватися до Бахмута завдяки ПВК “Вагнер” вже втратився.
Виключати повністю спроб противника повернутися до наступальних дій не можна. На це спрямована оголошена 21 вересня мобілізація, яка спирається на запаси зброї і боєприпасів колишнього Радянського Союзу.
З іншого боку, факт закупівлі і застосування безпілотників Shahed-136 чи використання експортних танків Т-90 разом із застарілими Т-62 на полі бою показує проблеми РФ.
Якщо противник поновить спроби наступати, то перехід до оборони не слід сприймати як трагедію у перехопленні стратегічної ініціативи.
Ми маємо дві великі переваги – якісний і мотивований персонал, помножений на технічну перевагу західного озброєння. Розвиток подій за останні вісім місяців показує: в боротьбі за стратегічну ініціативу ми робили правильні кроки, які дозволяли виснажувати противника і накопичувати сили, використовуючи ворожі прорахунки. Є причини сподіватися, що так буде і надалі. І тому, рано чи пізно, стратегічна ініціатива остаточно опиниться в руках України.
Нагадаємо, італійський військовий дослідник зібрав інформацію з відкритих джерел про те, як вдається нищити військові об’єкти в тилах загарбників на окупованій частині України. Росіяни вручну розвантажують боєприпаси, бо удари західної зброї впливають на постачання і, як наслідок, на можливість вести бойові дії окупантів.
Читайте також: