В Тулузі на півдні Франції готують український концерт до Дня Незалежності, вчаться бойовому гопаку та репетирують п’єсу українською мовою. Це — результат згуртованості переселенців там. Як вдалося об’єднатись та які плани у цього аматорського театру ми розпитали в однієї зі співзасновниць.
Ася Батуріна — активістка зі Світлодарська. Вона тікала від війни та знайшла прихисток у французькій Тулузі в середині квітня, з мамою та двома кішками. Тут не стала сидіти на місці та організувала аматорський театр. На репетиції вже приходять близько 20 хлопців та дівчат з різних регіонів України. Всі молоді — 15-20 років.
Творчість стала терапевтичною, каже жінка. Вона допомагає евакуйованим переживати війну на батьківщині та не втрачати ґрунт під ногами.
“Театр — це мрія мого дитинства. Це дає тут “движуху” — і для тих, хто спостерігає, й для тих, хто бере участь. На емоційному рівні це дає почуття спокою та впевненості. Ми переходимо в інший режим, коли згадуємо як все було вдома та починаємо будувати такий самий світ тут навколо себе — мирний, правильний, наш світ. Пов’язаний з Україною у першу чергу”, — розповідає жінка.
https://www.youtube.com/watch?v=xoWlal7sUXY
Молодь обрала спілкуватись тут українською мовою, хоча майже всі приїхали з російськомовних районів. Тож створення мовного середовища для молодих українців — це друга мета організаторки театру.
“Спілкуємось виключно українською. Ми приїхали у чужу країну, де все незнайоме — і всі стали шукати спілкування з україномовними. З тими, кого об’єднує мета повернутись в Україну і щоб Україна перемогла. У нас патріотично налаштована молодь, і українська мова — це перша умова для того, хто хоче прийти у театр”, — каже Ася.
Через публічні виступи тут хочуть розповідати більше про Україну.
“Якщо ми тут вже опинилися, то хочемо показати нашу країну з кращого боку. Наприклад про гопак тут мало хто чув. Французи зараз відкривають для себе Україну як країну європейську, тільки зараз вони починають про Україну дізнаватись. Для них Україна та Росія були синонімами”, — пояснює мешканка Світлодарська.
Ася каже, ніякої особливої назви для театру придумувати й не хоче. “Український театр у Тулузі” — це одразу зрозуміло про що.
Аматори почали репетиції на початку літа. Сподівалися, що встигнуть підготувати п’єсу до Дня Незалежності, але не вдається. Тож до 24 серпня готують концерт.
“Вірші, пісні, сценки будуть українські. Хочемо робити концерти регулярно, раз на місяць, щоб розповісти про свою культуру. Мами-папи так точно прийдуть. Моя задача — зняти це все, бо я вірю, що у Франції є багато державних програм, які зможуть нам допомогти і костюмами, й місцем для репетицій, але вони зараз всі у відпустках”, — каже співрозмовниця.
Тренують зараз те, що можуть. Хлопці намагаються навчатись бойового гопака по відео онлайн.
“Наші хлопці на льоту все схоплюють, вони дуже спортивні, і вже за рік зможемо показати гарний рівень справжнього гопака. А зараз у нас трошки трюків буде. Ми купили палки замість шабель, виглядає дуже видовищно. Треба знайти зал для репетицій — або зал для акробатики, або танцювальний зал зі станком”, — каже Світлодарська активістка.
Молоді українці у Тулузі гуртуються навколо аматорського театру
https://www.youtube.com/watch?v=k6ZWwiRt0jY
Костюми для виступу — це наразі проблема для аматорів, але вирішили обходитись тими ресурсами, що є.
“Просто купуємо білі футболки та намалюємо на них трафаретом якийсь орнамент, наприклад як на вишиванці”, — пояснює вона.
А у вересні планують показати виставу — п’єсу Джейн Остін “Гордість та упередження”, українською мовою. Переклад п’єси зробила сама Ася. Туди ж, у канву твору, вплела танці.
“Вивчили десь половину тексту, працюємо з мізансценами. Але бачимо, що вже багато зробили й що ми молодці”, — каже натхненниця театру.
Репетирують у студентському містечку тричі на тиждень по 3 години. Бо паралельно з репетиціями ці українці мусять турбуватись й про пошук житла, й про роботу. Та Ася мріє про те, щоб їхній театр колись заробляв гроші.
“Театр завжди був та є бізнесом. А французам завжди потрібні розваги. Щоправда, нам треба вчити мову, і ми вчимо”, — ділиться мрією мешканка Світлодарська.
Читайте також: