18 травня Україна вшановує пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. У цей день 76 років тому НКВСівці розпочали примусову депортацію кримських татар з Кримського півострова на схід СРСР. З власних осель виселили та вивезли близько 200 тисяч людей.
За час депортації на загальне “спецпоселення” до Центральної Азії вивезли понад 183 тисячі кримських татар, на примусові роботи до Московського вугільного тресту – 5 тисяч людей, до таборів фронтового резерву – шість тисяч та ще стільки ж — до ГУЛАГу. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримського народу: протягом року від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч татар.
Планування депортації розпочалося ще до вигнання нацистів із Криму. 10 травня тодішній генеральний комісар держбезпеки СРСР Лаврентій Берія в листі до Сталіна доповів про “зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу” та “небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу”. Також в листі Берія пропонував виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану. Наступного дня ухвалили таємну постанову Держкомітету оборони “Про кримських татар”. Людей звинуватили у масовому зрадництві та колабораціонізмі та оголосили депортацію кримськотатарського народу. Насправді жодних доказів “масового дезертирства” кримських татар не було. А більша частина тих, хто співпрацював з окупантами, загинули в боях чи були засуджені в індивідуальному порядку.
Операція з виселення кримських татар розпочалась о третій годині ранку 18 травня 1944 року та тривала два дні. До неї залучили 32 тис силовиків наркомату внутрішніх справ та 67 залізничних ешелонів. Людям давали на збори від кількох хвилин до пів години, дозволяли взяти з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар і провізію — до 500 кг речей на родину. Протягом двох днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти ешелонами відправляли на схід.
За два травневих дні з Криму вигнали 191 044 людини.
Депортація кримських татар, яку розпочали 18 травня 1944 року спецпризначенці СРСР, – стала ще одним злочином радянського режиму під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. Тільки у 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших “покараних народів”, вони не отримали права повернутися до Криму. До цього прийшли тільки у 1989 році.
Читайте також: