Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо 8-річного Івана Козиря із села Гроза на Харківщині. Хлопчик загинув 5 жовтня 2023 року під час ракетного удару по місцевому кафе, де проходили поминки за українським захисником Андрієм Козирем.
Про Івана розповіли на платформі пам’яті “Меморіал”.
Іван народився у селі Максимівка Куп’янського району та був єдиною дитиною у своїх батьків — Ігоря та Ксенії. Навчався у другому класі Шевченківського ліцею №1. Через постійні російські обстріли Харківщини хлопчик здебільшого навчався дистанційно.
Вдома Івана називали Ванічкою. Він був життєрадісним, відкритим і товариським хлопчиком.
“Ванічка народився через кесарів розтин. Це дитя далося синові і невістці нелегко… Усі в селі дуже любили онука. Він був комунікабельним, ходив до сусідів у гості, не соромився і не боявся дорослих. Часто з батьками ходив у ліс по гриби. Дуже красивий хлопчик із величезними блакитними очима… Ігор і Ваня були такими схожими…” — згадує бабуся хлопчика Валентина.
Під час окупації ставленики російської влади намагалися запровадити у місцевих школах власні програми та книги. Батьки не хотіли віддавати Івана до такої школи, тож у перший клас він пішов лише після звільнення Харківщини у вересні 2022-го.
5 жовтня 2023 року Іван із батьками, дідусем Анатолієм та тіткою Ольгою прийшов на поминальний обід за родичем — загиблим військовим Андрієм Козирем. У цей момент російська ракета влучила у кафе в центрі села.
Іван загинув разом із батьком, дідусем та тіткою. Лише його мама вижила, хоч і зазнала серйозних поранень. Того дня Гроза втратила десятки своїх мешканців.
5 жовтня 2023 року російська армія вдарила ракетою “Іскандер” по кафе у селі Гроза Куп’янського району, де проходив поминальний обід. У приміщенні перебували рідні, сусіди та друзі загиблого захисника Андрія Козиря.
Унаслідок атаки загинули 59 мирних жителів. Це одна з найбільших трагедій серед цивільних за весь час повномасштабного вторгнення.
Служба безпеки України встановила причетних до коригування удару. За даними слідства, двоє місцевих жителів — Володимир Мамон і його брат Дмитро — передали російській армії інформацію про зібрання людей. Після деокупації Грози вони втекли до Росії.
“Я їздила у морг, ховала Ваню, Ігоря, Олю, Толю. Допомогла мені моя сестра, колишні свати і добрі люди. Чотири домовини стояли у мене у дворі… Мені довелось усе витримати. То до одного підійду, то до другого, але зі всіма змогла попрощатися”, — говорить бабуся Івана.
Світла пам’ять загиблому хлопчику.