В держави не вистачає житла для переселенців, а те, яке є, потребує ремонту (блог)
Авторський блог підготував Володимир Олексенко, координатор з питань захисту БФ “Право на захист”.
На початку 2021 року в Україні було зареєстровано майже півтора мільйона внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Майже 7 тисяч із них мешкають у місцях компактного поселення (модульних містечках, гуртожитках тощо). Здебільшого це люди, які належать до вразливих верств населення.
П’ята частка всіх зареєстрованих ВПО мешкає в Дніпропетровській, Запорізькій і Харківській областях, утім дотепер аналіз житлових можливостей (тобто які об’єкти могли би бути потенційно використані для проживання людей) не здійснювався. До того ж, ніхто детально не вивчав потреби ВПО й не досліджував, чому вони не беруть участь у чинних програмах. Саме тому ця проблема і стала об’єктом нашого дослідження.
Від початку конфлікту держава запровадила шість житлових програм, які мали би розв’язати цю проблему. Проте кожна з них має певний перелік критеріїв участі: вік, дохід, статус, рівень вразливості, наявність житла на ринку та інші. Разом із незначним обсягом фінансування такі критерії створюють численні перешкоди для ВПО. Наприклад, програми «Доступне житло», «Кредит під 3 %» та «Власний дім» передбачають наявність значної суми власних коштів або надання кредитів, для отримання яких потрібен високий рівень доходів і фінансової стабільності, до того ж вони мають вікові обмеження. Відтак найбільш вразливі категорії людей залишаються наодинці з проблемою пошуку житла.
Упродовж 2020 року команда БФ «Право на захист» працювала над дослідженням ситуації. Ми опитали понад 1000 осіб, надіслали майже 500 інформаційних запитів, провели безліч зустрічей із представниками місцевої влади й оглянули кожен об’єкт. Загалом дослідили 898 об’єктів у 170 населених пунктах 68 районів трьох областей України. У Дніпропетровській області серед виявлених об’єктів переважають кімнати в гуртожитках і квартири в будинках. У Запорізькій — об’єкти незакінченого будівництва або нежитлового фонду. У Харківській — незакінченого будівництва або нежитлового фонду, кімнати в гуртожитках, квартири в будинках. Лише обмежена кількість виявлених об’єктів (10 %) не потребує ремонту або потребує косметичного ремонту, а відтак є придатною для поселення. За нашими попередніми оцінками, ці об’єкти можуть розмістити всього 94 родини ВПО (одна сім’я на помешкання). Решта об’єктів потребує капітального ремонту (337 об’єктів, 38 %), реконструкції або завершення будівництва (467 об’єктів, 52 %).
Наше дослідження показало, що нестача об’єктів житлового фонду та недосконала процедура створення черг на отримання житла поглиблюють проблему. До того ж, не всі з чинних житлових програм спрямовані на досягнення довгострокових рішень у галузі забезпечення ВПО житлом. Більшість переселенців або не має коштів для участі в державних програмах, або недостатньо обізнані про свої можливості, або не відповідають встановленим критеріям. Серед опитаних нами ВПО лише 12% подали заяви на участь у житлових програмах.
Ми щодня працюємо з переселенцями й бачимо, що проблема потребує комплексного підходу. Наприклад, органи центральної влади мали б розглянути можливість надання позик під низькі відсотки й забезпечити належне фінансування житлових програм для ВПО. Місцеві громади — провести аудит нежитлового фонду для переведення в житловий, шукати можливості для участі в програмах міжнародної технічної й донорської допомоги, покращувати місцеву інфраструктуру поблизу нових об’єктів. І це лише частина наших рекомендацій. Їхнє втілення в життя значно покращило би ситуацію й допомогло тим людям, які були змушені покинути все, що мали, і виїхати на підконтрольну уряду України територію й чия тимчасовість затягнулася, і триває восьмий рік поспіль.
Це авторська колонка. Матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Редакція “Вільного радіо” не відповідає за достовірність наведеної інформації. Точка зору редакції може не збігатися з точкою зору автора колонки.
