Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Ніна Пашкевич 10 років ставала чемпіонкою України з важкої атлетики, була тренеркою та призеркою чемпіонату світу. Після 24 лютого 2022 року вона долучилась доброволицею до лав ЗСУ та стала медиком і снайпером. Жінка загинула, боронячи Донеччину від росіян.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Ніна була тренеркою, чемпіонкою України та призеркою чемпіонату світу з важкої атлетики з Рівненщини. Чемпіонкою України з важкої атлетики вона була 10 років поспіль та встановила чимало рекордів.
“Вона була в мене ученицею. Я її, як кажуть, довів до майстра спорту, якого вона дуже хотіла. Нам це вдалося. Це був рекорд у нас в Україні з олімпійського виду спорту. Вона в 35 років зробила “майстер спорту України”. Ще була призеркою чемпіонату Європи та світу серед ветеранів”, — розповів журналістам “Суспільного” тренер з важкої атлетики Микола Мамчич.
Спортсменка під час повномасштабної війни продовжувала брати участь у спортивних змаганнях.
“У квітні 2024 року стала переможницею чемпіонату України з важкої атлетики. За свою спортивну кар’єру вона загалом змогла завоювати близько сотні спортивних нагород”, — додають колеги Ніни зі Спортивного комітету України.
Ніна ще на початку повномасштабного вторгнення росіян ходила у військкомати, але її не брали, бо вона жінка. Потім приєдналась до батальйону добровольців.
“Військову справу хапала на льоту. Віддавалася сповна. Натомість залучала побратимів до активних спортивних тренувань”, — цитують побратима військової Віктора на прощанні ТСН.
Півтора року тому вона перевелася до іншого підрозділу.
“У нас бригада протитанкістів, тобто в пріоритеті — це работать по важкій техніці противника, але іноді доводиться виконувать функції й піхоти”, — говорив побратим Геннадій на прощанні.
Жінка загинула під час боїв в Донецькій області. Спортсменці було 47 років.
“На час війни вона стала військовою медикинею та снайперкою і віддала своє життя під час виконання бойового завдання на Донеччині”, — пишуть у Спортивному комітеті України.
Побратими називають її відвертою, щирою, веселою та кваліфікованою. Вона мріяла, що після перемоги буде жити з коханим, якого зустріла на фронті і за якого вийшла заміж. Також хотіла повернутися до професійного тренерства.
Прощання з жінкою пройшло 21 вересня 2024 року у рідному для неї Здолбунові на Рівненщині.
Світла пам’ять.