Верхньокам’янське стало лінією фронту після того, як загарбники окупували Лисичанськ. Село декілька місяців було під постійними обстрілами, але ЗСУ його втримали. В цих умовах більшість жителів евакуювалися та втратили свої оселі і господарства. Детальніше про ситуацію там зараз ми розпитали місцевого жителя, який евакуювався, але підтримує зв’язок з людьми на місці.
Про ситуацію в селі Вільному радіо розповів місцевий депутат, підприємець Олександр Чаплик.
На початку вересня окупанти зруйнували майже все господарство підприємця у Верхньокам’янському, яке знаходиться неподалік села Званівка.
“Коли окупантам вдалося трохи пройти між Верхньокам’янським та Білогорівкою, вони намагались до Сіверська залізти. І оце як раз мій будинок, господарство, магазин все обстріляли з того місця, де окупанти проривалися. Вони тоді потужно мінометами гатили по селу. Будинку немає, цеху немає, свинарники всі погоріли, пару гаражів, великий сарай, там де були в’єтнамські та дикі свині. Сіновал великий теж згорів, майстерня згоріла, інструментів багато теж згоріли”, — розповідає підприємець.
Так, 60 гектарів землі підприємця, які він засіяв ячменем та чекав врожаю — всі згоріли.
Єдине, що частково вдалося врятувати — місцеве СТО підприємця, яке було вдома у гаражі Олександра, він зміг вивезти обладнання з нього. На СТО підприємець допомагав ЗСУ. Продуктовий магазин Олександра розбитий, але він не згорів. За словами односельчан, стіни там ще стоять.
Відео: Олександр Чаплик
За його словами, Верхньокам’янське росіяни знищили десь на 80%. Однак, це не остаточна цифра, тому що обстріли села продовжуються. Тільки за минулий тиждень згоріли ще 4 приватних будинки.
“Села по суті вже немає. Всі фермерські господарства розбиті. Є ті, що повністю вигоріли, а є ті, де стіни вивалились. З такими ще можна буде щось зробити, відремонтувати”, — не втрачає бойового настрою підприємець.
Головна проблема в селі — це відсутність комунальних послуг. Втім, водогін до Верхньокам’янського залишився цілим, а ось зі світлом та газом доведеться вирішувати як ремонтувати та повертати в село, але пізніше, коли окупантів відженуть подалі.
За даними Олександра: у Верхньокам’янському залишаються близько 20 людей.
“Є люди, які не хочуть ніяк виїжджати. Кажуть: ми нікуди не поїдемо, будемо у погребі, хоч будинок і розбитий, я буду жити у погребі. Зі своєї землі не хочу не куди їхати або немає куди їхати”, — роз’яснює позицію тих, хто залишився співрозмовник.
У тих, хто залишився, деякі умови є, але дуже базові.
“Вони просили в мене буржуйки, льохи зробили собі. Я залишив людям генератор дизельний на 6 кВт, ним користуються декілька родин зараз. Для цих потреб я їм залишив близько 800 літрів солярки. Без води люди теж не сидять, вони взяли в мене мої насоси і зі свердловини у колодязі качають воду. Все що залишилось в мене, я сказав: беріть”, — розповідає фермер.
Відео: Олександр Чаплик
На вулицях не лише пустинно. Місцями там лежать частини постраждалих від обстрілів тварин.
“Люди, які там залишились мені казали, що ще дві мої собаки ходять разом зі стадом. А одного разу телефонує місцевий і каже, що йшло стадо, корова зачепила касету і відбувся вибух. Корову звичайно вбило і дві собаки лежать тепер вбиті. А так мертві корови валяються всюди”, — ділиться горем співрозмовник.
Прибрати вбиту худобу в селі нема кому. На початку жовтня близько 50 з відпущених фермером корів ходили околицями. Ще близько 100 — загинули.
Після того, як запеклі бої навколо села закінчились, очільник військової адміністрації почав привозити людям гуманітарну допомогу. Тож зараз місцевим стало трохи легше.
“У нас трошки звільнили території, але заїхати ще не можна. Є обстріли і траса під постійними обстрілами. Я чекаю коли хлопці відженуть [окупантів] від Бахмута та Соледара. Коли це станеться, хочу поїхати та забрати дискові борони, яких мені дуже не вистачає на новому місці”, — каже Олександр Чаплик.
Єдина безпечна дорога у Верхньокам’янське йде через Слов’янськ, але потім треба їхати повз Соледар через Благодатне, де наразі йдуть гарячі бої з окупантами.
Близько 10% жителів села вже подали заявку на відшкодування знищеного майна внаслідок війни. Всім тим, хто цього ще не зробив, депутат обіцяє допомогти оформити.
“Всі, з ким я зустрічався вже в евакуації, як один чекають перемоги, щоб повернутись і почати відбудовувати село та господарства. Самому мені додому теж хочеться. На весні вже плануємо повертатись”, — ділиться підприємець.
“Дуже багато збитків. Мені таку суму ніхто ніколи не відшкодує. Тільки ось назвати будинок та всі меблі, що там були. Я навіть подушки не вивіз. Трохи речей взяли і все. Хіба можна все вивезти? Скільки інструментів в мене пропало. Є ті що вцілілі, це культиватори, плуги, які залишились стояти на вулиці. Вони звичайно побиті всі осколками, але сподіваюсь зможуть ще працювати”, — пояснює співрозмовник.
Нагадаємо, ми розповідали, яка була ситуація у Верхньокам’янському на початку літа 2022 року, коли Лисичанськ ще був вільний, але село постійно потерпало від атак окупаційних військ протягом кілька місяців.
Читайте також: