Від яблук до іграшкових червоноармійців: чим прикрашали новорічну ялинку в різні часи та як змінювалася ця традиція

Ще декілька століть тому ялинки на Новий рік чи Різдво українці не прикрашали. А гілки хвої в оселях були символом зовсім іншого свята. Розповідаємо, чим оздоблювали символи свят у давнину, як неврожай “подарував” новорічній ялинці скляні кульки та як традиція прикрашати святкове дерево дійшла до України. 

Про новорічні традиції Вільному радіо розповів старший науковий співробітник Дніпровського національного історичного музею ім. Д. Яворницького Дмитро Мурадов.

Аж до радянських часів Новий рік 1 січня в Україні не відзначали масово. Однак щонайменше з середньовіччя українці пишно святкували Різдво. Дмитро Мурадов каже: найбільше згадок про це датовані часами козацтва. Ялинку тоді ще не ставили, натомість прикрашали дідуха — сніп із колосків. Дідуха заготовляли ще в серпні, коли збирали перший урожай. До хати його заносили 24 грудня, напередодні Різдва. А 1 січня, на свято Василя, спалювали, аби наступний рік був багатим на врожай, говорить Дмитро Мурадов.

“Його могли прикрашати стрічками. Ми читали, що також яблука іноді вішали та грецькі горіхи. І часто сухоцвіти були”, — розповідає фахівець.

Історик продовжує: хвою в українських хатах все ж можна було зустріти на зимові свята. Напередодні Різдва наші предки влаштовували багато весіль: сезон сільськогосподарських робіт завершувався, а заробітчани поверталися додому. За традицією, наречені робили весільне гільце. Взимку його складали з  гілок сосни чи ялинки та прикрашали стрічками, ягодами й квітками.

На території Європи традиція прикрашати хвойне дерево з’явилася раніше. На думку Дмитра Мурадова, це пішло з церковних обрядів. За середньовіччя на Різдво у тамтешніх храмах ставили сюжети на біблейську тематику.

“Зазвичай це були сюжети, пов’язані з Едемським садом. Обов’язково дерево на сцені ставили, вішали зміюку і яблуко”, — розповідає Дмитро Мурадов.

Цю різдвяну традицію, продовжує історик, у середньовічній Німеччині берегли упродовж багатьох років. А приблизно у XV сторіччі її трансформували:

“Замість звичайного дерева взяли вічнозелену рослину. А замість одного яблука почали вішати багато яблук. Тільки вже зміюку не вішали. Європейцям таке сподобалося, тож згодом напередодні Різдва почали встановлювати у будиночках невеличкі ялинки. І прикрашати цими відомими яблуками”, — каже історик.

Тоді традиція ставити ялинку на зимові свята почала ширитися Європою. Приблизно у цей період там почали відзначати і Новий рік 1 січня. Долучилися до цих традицій і українці: спочатку на західних територіях (які тоді входили до Речі Посполитої), а згодом і в інших населених пунктах правобережжя України, говорить історик. Та зазначає: на лівому березі Дніпра тривалий час відзначали виключно Різдво. Навіть після того, як 1699 року російський імператор Петро І видав накази відзначати Новий рік 1 січня (до цього Новим роком вважали 1 вересня) та поставити ялинки на площах великих міст.

“Вважається, що Петро І розпочав святкування Нового року, але територія нашої України святкувала до Петра І ще. А у селах все одно продовжували святкувати Різдво 25 грудня, а 1 грудня — святого Василя, а не Новий рік, як хотів Петро І. І ялинки неохоче багато де ставили, тому що вони дорого коштували. Це робили  тільки заможні люди: аристократи, губернатори”, — говорить історик.

За часів Російської імперії у нашому регіоні ялинки почали прикрашати не тільки фруктами, а й солодощами, зокрема цукерками. Після новорічних свят дітей кликали до зали та дозволяли “розібрати” хвойне дерево: вони зривали з нього солодкі прикраси та з’їдали.

А от перші скляні іграшки з’явилися у середині XIX століття. Вони також пішли з Німеччини.

“За легендою, одного року був неврожай на яблука, і вішати на дерево було нічого. Тоді німці звернулися до склодува, який зробив скляні яблука. Так вони перестали залежати від врожаю. Спочатку це були просто скляні кулі, які символізували яблука, а потім робити зі скла стали різні фігурки: овочі, фрукти, звірів”, — говорить історик.

Також ялинки могли прикрашати свічками та іграшками, створеними власноруч. А от першу електричну гірлянду, за деякими даними, винайшов американець Едвард Джонс у 1882 році. Згодом такі з’явилися й у наших краях.

Верхівку ялинки століттями прикрашали Вифлеємською зіркою — так робили, зокрема, на території Російської імперії. Однак у 1935 році більшовицька влада змінила цю традицію, й відтоді маківку дерева почали оздобюлювати п’ятиконечною зіркою, яка символізувала СРСР та Червону армію. Ялинка стає офіційним символом виключно Нового року, а не Різдва. А серед прикрас з’являються іграшкові ракети та червоноармійці.

Нині ж українці здебільшого повертаються до старих традицій. Ялинки вже не прикрашають символами радянської пропаганди, а верхівку оздоблюють Вифлеємською зіркою або тризубом.

Зокрема, ось такий вигляд мала головна ялинка Бахмутської громади, коли її ставили востаннє.