До 24 лютого Сергій, його дружина та колега працювали на різних посадах у держструктурах. Проте повномасштабне вторгнення Росії внесло кардинальні зміни в їхні плани та графіки. Сергій розповів про успіхи своєї невеликої команди на волонтерському фронті.
Під час Революції Гідності донеччанин Сергій Наконєчний не став осторонь від доленосних подій. Він брав участь у заходах у Донецьку та Києві, а також був на мітингах за єдність України та Молитовному Майдані.
Коли на сході України спалахнула війна, Сергій став допомагати українським бійцям.
“Допомогою армії займався з 2014, а з повномасштабного вторгнення це стало майже основним заняттям. У попередні роки знаходили [для армії] різне, від прицілів та продуктів до броніків”, — розповідає Сергій.
Ще під час навчання у рідному Донецьку Сергій Наконєчний захопився журналістикою, яка згодом стала його професією. З 2016 року він почав працювати у пресслужбі Донецької обласної адміністрації у Краматорську.
Після 24 лютого, коли Росія розпочала відкриту війну проти України, Сергій, його дружина, колега та ще одна небайдужа містянка сформували невелику волонтерську групу, аби допомагати українській армії. Першими до них звернулися військові з 81-ої бригади та попросили води. Волонтери за свій кошт купували все, що потрібно і декілька разів відвозили бійцям. Але з часом стало зрозуміло, що треба відкривати збір коштів, бо запити ставали серйознішими. Це і автомобілі, і специфічна медицина, приціли, форма та бронежилети.
“Частково щось виходило купити та надати військовим, частково ні, але намагаємось. Ми не громадська організація, а прості держслужбовці. Я, моя дружина і колега. Ще є дівчинка, вона у нас в ролі водія”, — пояснює Сергій.
Серед тих, хто звертався за допомогою, була 54-та, 81-ша, 95-та та 30-та бригади та багато інших підрозділів. Найбільше волонтери пишаються саме переданими автомобілями, бо вдалося розжитися аж вісьмома екземплярами.
“Найдорожчою вийшла Mitsubishi Pajero за 6 тисяч доларів. За 3 дні зібрали кошти. Дуже допомогла у цьому Всеукраїнська аграрна рада. Фермери за ніч назбирали майже 200 000 грн. А тепер у нас є гарна людина, яка закуповує для нас дуже круті квадрокоптери, яких майже немає в наявності в Україні”, — радіє волонтер.
Сергій розповідає: нещодавно він з однодумцями відвозив бійцям легкі бронежилети. Тієї ж ночі позиції сильно обстріляли, і саме ця броня врятувала військовим життя. Також бійці розповідали, що в день отримання від волонтерів квадрокоптерів вони змогли за їхньої допомоги знищити 8 ворожих танків. Тож Сергій констатує: кожна допомога рятує життя та прискорює перемогу України.
Цивільним Сергій теж допомагає. Наприклад, його команді вдалося роздобути L-тироксин — життєво важливий препарат для людей з хворобами щитоподібної залози. Майже одразу після відкритого вторгнення ці ліки зникли з аптек — люди, яким вони прописані, дуже швидко їх розкупили. А через складнощі з поставками з-за кордону тривалий час L-тироксин взагалі не завозили. Сергію із Польщі передали приблизно 20 упаковок цього препарату, а влада допомогла його роздати.
“Ми думали, він потрібен для декількох людей, а виявилось, що лише у Краматорську його потребує декілька сотень пацієнтів. Ми швидко це роздали, і завдяки профільному обласному департаменту та обласній владі повністю забезпечили всіх, хто цього потребує. Це десь 250 осіб по області серед тих, хто подзвонив нам. Їх однозначно більше. Це і є приклад взаємодії влади та волонтерів”, — розповідає Сергій Наконєчний.
Він зізнається: його команда, хоч і невелика, в рази примножує його зусилля. Поруч із ним — небайдужі люди, які горять ідеєю допомагати іншим. Наприклад, Катерина, яка виконує роль водія, відгукнулась на заклик у Facebook.
“Дівчина водить дуже круто, ми з нею де вже тільки не були. І скільки б могло бути аварій та проблем, якби за кермом був хтось інший, навіть важко порахувати”, — стверджує волонтер.
Надихає чоловіка й приклад інших волонтерів. Сергій розповів про Олександра Качуру з сусідньої Дружківки, який також їм допомагає.
“Він ледь не своїми силами створив у Дружківці добровольчий підрозділ територіальної оборони, а зараз виконує майже неможливе — у села Харківщини доставляє продукти, ліки та паливо для генераторів. А ще він знайшов та забезпечив медикаментами госпіталі та армійські підрозділи”, — розповідає Сергій.
На завершення він каже: українцям зараз як ніколи потрібна витримка. Під час війни кожен має стати опорою для своїх близьких і друзів.
“Зараз фактично кожний має стати волонтером і допомагати кому і як може. Якщо якійсь бабусі треба винести сміття з хати, то це треба зробити”, — закликає чоловік.
Читайте також: