митець з Донеччини В'ячеслав Гутиря
Фото: www.arthoda.com.ua

Художник та скульптор з Краматорська, уродженець Бахмута В’ячеслав Гутиря провів кілька місяців в окупованому прифронтовому селі на березі Сіверського Дінця. Цими днями він зміг звідти виїхати. Усе майно, дім, машину та свої роботи у майстерні довелось залишити.

 

У понеділок, 20 червня, 62-річний митець з Донеччини В’ячеслав Гутиря повернувся на підконтрольну українському уряду територію уперше після двох місяців в окупації. Зараз він у столиці з родиною та розповідає про пережите.

“Я був у Яремівці Харківської області, ми зненацька опинились в окупації. Був підірваний міст через Сіверський Донець. Потім траса вже прострілювалась, а дорога на Богородичне мені сказали, що замінована. І у Яремівку зайшло кацапйо, і ми опинились в оточенні. А потім почали заходити [російські] танки, БТРи — там була передова”, — згадує чоловік про те, як опинився на окупованій території.

Туди він вивіз з Краматорська свою родину та тварин — думав, у безпечніше місце, а виявилось — на передову.

Були розмови про евакуацію рікою, але тоді, за словами чоловіка, Сіверський Донець сильно розлився після підриву дамби Оскільського водосховища. Тож водою втекти не вдалося.

Для довідки:
В’ячеслав Гутиря — відомий в Україні та за кордоном художник та скульптор, автор численних картин та скульптур. Багато з них зберігаються у музеях, приватних колекціях та суспільному просторі Донеччини. Наприклад, торік митець став автором двох пам’ятників Василю Стусу у  Краматорську. Упізнавані його скульптури й у центрі Святогірська. У центрі Краматорська у сквері “Лабіринт” є скульптурна композиція “Народжені в Україні” на честь чотирьох всесвітньо відомих художників та митців.

художник В'ячеслав Гутиря у Донецькій області
Художник В’ячеслав Гутиря біля своєї роботи. Фото: www.kramatorskpost.com
відкриття пам'ятника Василю Стусу в Краматорську
Пам’ятник Василю Стусу у Краматорську, В’ячеслав Гутиря зліва. Фото: пресслужба Краматорської міськради
відкриття пам'ятника Василю Стусу в Краматорську
Пам’ятник Василю Стусу у Краматорську. Фото: пресслужба Краматорської міськради
скульптури В'ячеслава Гутирі у Краматорську
Скульптурна композиція “Народжені в Україні” В’ячеслава Гутирі. Фото: www.kramatorskpost.com
скульптури В'ячеслава Гутирі
Скульптури В’ячеслава Гутирі історико-культурного комплексу “Половецький степ” у Бахмутському районі. Фото: Михайло Кулішов


В армію не взяли, але сам викликався рити окопи

В’ячеслав розповідає: у Яремівці, де він жив і працював, нині немає ані електрики, ані інтернету, ані гуманітарної допомоги. Зрідка вдавалося “ловити” мобільний зв’язок, а телефони селяни інколи підзаряджали від заведеного автомобіля В’ячеслава.

“Ми навчились там хліб робити, сир, масло. Я ж “городський”, ні з ким особливо не спілкувався, а стали як одна сім’я: продуктів нема, того нема, того. Один приніс те, другий  інше  —  допомагали один одному”,  —  каже Гутиря.

До того як село окупували росіяни, митець намагався допомагати боронити село.

“Я ходив у військкомат, в армію мене не взяли. У селі ми рили окопи, допомагали армії, возили їжу, вивозили людей, чергували у селі, щоб не було мародерства”,  — згадує він.

російські обстріли в Ізюмському районі в Харківській області
Наслідки обстрілів російської армії в Ізюмському районі Харківщини. Супутникове фото: Maxar Technologies


Але одного дня російські окупанти все ж зайшли у Яремівку. Митець каже, що окупанти пройшлися лише по певних домах.

“Тобто була якась наводка, за якою вони заходили перевіряли, шукали зброю, наприклад”,  —  каже він.

“На Олімпійських іграх були без прапора і зараз без нього”

Спочатку художник намагався “тролити” окупантів.  

“Я питав у них: “А що це у вас за Олімпійські ігри?” Вони не розуміли питання. Я казав, що “й на Олімпійських іграх у вас прапора не було, і у Криму вас “не було”, заблукали?” На це мені відповіли: “Ти розмовляєш так, дивись — зараз заходять бойові частини, а потім прийдуть інші (ФСБшники, — ред.)”. Мовляв, не можна з ними так розмовляти”,  —  сміється В’ячеслав.

У селі були його скульптури — окупанти розвалили їх танками. 

Дуже швидко загарбники поставили свої блокпости, тож виїхати з пастки було вже неможливо.

російські окупанти в українському селі
Російські окупанти в українському селі, ілюстративне фото Telegram/ Людмила Денісова


“Блокпости на в’їзді та виїзді з села. Потім вони патрулюють — не дають місцевим ходити, дивитись. Тільки по звуку ми могли зрозуміти: “така-то зброя там стоїть та туди гатить”. В Ізюмі блокпост на кожній вулиці. А з Куп’янська до цієї переправи — 9 блокпостів”, — 
розповідає художник.

“Проводжати вийшло все село”

З окупованої Яремівки вдалося виїхати лише тиждень тому, а на вільну українську територію ступити ще за кілька днів.

“Виїхали я, дружина, теща 91 рік та селянка-бабуся. Нас довезли до Ізюма, потім у Куп’янську ми почекали 2 дні, потім перевізник забрав нас з Печенізької дамби”,  —  каже він. 

У Яремівці митець залишив усе  —  дім, машину, майстерню, скульптурні та живописні роботи. 

“Нас вийшло все село проводжати, й ми плакали. Мене дуже вразило — село у нас було дуже патріотичним, і люди, які там залишилися, теж. Я цього не очікував”, — каже Гутиря наостанок. 

І додає: коли ступили на вільну землю, не вірилося, що вирватись від “руського миру” все ж вдалося.

Читайте також:


Завантажити ще...