Відповісти за зраду. Як судять ставлеників і поплічників росіян та чи є сенс у заочних вироках
Перехід на бік ворога, наведення вогню на позиції ЗСУ та служба в лавах армії загарбників. Це лише деякі з вчинків, за які доведеться понести кримінальну відповідальність за статтею про державну зраду. Разом зі знавцями законів аналізуємо, що може слугувати доказами у таких справах, кому в окупації не варто боятися покарання та хто здатен його уникнути вже з вироком суду на руках.
Рятувальника з Нікольського визнали держзрадником за роботу в окупації. Адвокат просив про виправдання, бо справу розглядали заочно
У державному реєстрі судових рішень ми знайшли вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпра від 7 лютого 2024-го, який оголосили уродженцю селища Нікольського під Маріуполем Олександру Глущенку.
За даними обвинувачення, з червня 2021-го Олександр працював пожежником-рятувальником 100-ї пожежно-рятувальної частини 26-го пожежно-рятувального загону на Донеччині.
“Вступаючи на службу цивільного захисту, [Олександр Глущенко] урочисто присягнув завжди залишатися відданим українському народу, неухильно дотримуватись Конституції та законів України, бути чесним, сумлінним і дисциплінованим”, — йдеться у вироці суду.
Попри присягу, у березні 2022-го, коли російські війська окупували Нікольське, Глущенко погодився працювати на загарбників. Він пообіцяв бути вірним т.з. “ДНР” та став “пожежником-рятувальником частини №66 Міністерства у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків стихійних лих” квазіреспубліки.
Докази провини Олександра Глущенка були наступні:
- слова свідків, які підтверджували, що чоловік працює на росіян;
- публікації на пропагандистських телеграм-каналах, де фігурує зрадник;
- фотографії з російських джерел, на яких свідки (колишні колеги фігуранта) його впізнали.
За скоєний злочин Олександра судили заочно, адже він перебуває на тимчасово окупованій території. Однак, згідно з чинним законодавством, кожен має право на професійну правничу допомогу, тож інтереси Глущенка у суді представляв адвокат від держави. Він розповів, що “не мав можливості зв’язатися з обвинуваченим і з’ясувати в нього правову позицію щодо пред’явленого обвинувачення”, а також просив виправдати Глущенка, бо той не був присутнім на судовому засіданні.
“Аргументи захисника про виправдання обвинуваченого, тому що той не брав участі у розгляді кримінального провадження у суді, суд вважає безпідставними, оскільки процедура розгляду справи (in absentia) (тобто за відсутності обвинуваченого, — ред.) була дотримана”, — зауважують у вироці суду.
Олександру Глущенку присудили 15 років за ґратами, а все його майно вирішили конфіскувати. Відбувати покарання чоловік буде після того, як попадеться українським правоохоронцям.
Чому важливо виносити вироки державним зрадникам, якщо вони переховуються від правосуддя
Державних зрадників в Україні здебільшого судять заочно, адже вони живуть в окупації або у Росії. За словами адвоката Дениса Терещенка, заочні судові вироки виносять не лише в Україні.
“Відповідні норми є у законодавстві ряду розвинених європейських країн (Франція, Данія та інші). Практика Європейського суду з прав людини також допускає здійснення заочного кримінального провадження за умови додержання прав людини. Вважаю, що для нашої держави така процедура є актуальною, враховуючи наявність тимчасово окупованих територій та сусідніх держав — Росії та Білорусі. На даний час там фактично не діють норми права, в тому числі міжнародного, а тому відсутній доступ українських правоохоронної та судової систем до людей, які можуть там переховуватись”, — зауважує Терещенко.
Заочні вироки дають змогу конфіскувати майно зрадника у власність держави, якщо так постановив суд. Крім того, заочно засуджені не можуть вільно пересуватися світом, додає адвокат Олег Горбачов.
“Якщо зрадник виїде з Російської Федерації або з окупованої території у третю країну, це надає змогу запустити процес екстрадиції та доставити таку особу в Україну. Тобто дуже важливо, щоб було судове рішення, аби такі люди не мали змоги виїхати за межі РФ, і в кожній частині земної кулі вони могли бути притягнуті до відповідальності. Між Україною та іншими державами мають бути двосторонні договори про правову допомогу, в яких врегульовані питання екстрадиції. Тут щодо кожної країни треба окремо дивитися, укладений з нею договір чи ні. Щодо країн ЄС, то, як правило, з усіма ними є такі договори”, — роз’яснює Горбачов.
Відбувати покарання заочно засуджені зрадники починають одразу після затримання: повторно розглядати їхні справи не будуть. Однак за певних умов можна подати апеляцію.
“Якщо засуджений доведе свою реальну необізнаність про наявність кримінального провадження та судового провадження (які здійснювались за його відсутності), то така людина може теоретично розраховувати на поновлення строків на апеляційне оскарження вироку та його перегляд в суді апеляційної інстанції”, — говорить Денис Терещенко.
Стаття про держзраду: хто може потрапити на лаву підсудних та яке покарання прописане в законі
Згідно з визначенням у Кримінальному кодексі України, державна зрада (ст.111 КК України) — діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. Таким діянням може бути перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство або надання іноземній державі, іноземній організації чи їхнім представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
У мирні часи за скоєння цього злочину зрадник може сісти за ґрати на строк від 12 до 15 років, а усе його майно (за рішенням суду) може опинитися у власності держави. Якщо ж порушити згадану статтю в умовах воєнного стану, покарання буде більш жорстким: 15 років в’язниці чи навіть довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
За словами адвоката Олега Горбачова, за державну зраду можуть судити українців, які обіймають керівні чи рядові посади в окупаційних адміністраціях або будь-яких інших органах окупаційної влади. Наприклад, нещодавно заочний вирок суду оголосили ставлениці росіян у тому ж Нікольському Наталі Кунак, яка стала “заступницею голови” псевдоадміністрації. А її односелець пожежник Глущенко отримав свій вирок як надзвичайник, який перейшов на бік росіян. Окрім представників ДСНС, за держзраду також можуть судити правоохоронців та співробітників пенітенціарних установ.
Статтю про державну зраду можуть завести й на навідників російського вогню. Так, по 15 років тюрми дали жителю Бахмута Олександру Шимченку та тореччанину Віталію Касаю. Обидва чоловіки корегували вогонь окупантів по рідних містах.
Кому в окупації не варто боятися покарання за статтею про держзраду
Якщо ж ідеться про медичні установи чи заклади освіти, зрадниками назвуть лише тих, хто погодився їх очолити, роз’яснює адвокат.
“Багато громадян України не мають іншого вибору як залишатися на окупованій території (батьки похилого віку, немає фінансів чи все майно лишилось в окупації). Якщо люди звичайні працівники освіти або працівники медичних закладів, а не директори таких “установ”, то до них не можуть бути застосовані такі санкції. Якщо ж вони за власною згодою очолили медичний заклад чи заклад освіти, а також висвітлювали свою позицію (фігурували на пропагандистських роликах), то їх покарають”, — каже Олег Горбачов.
Зокрема, сюжети на пропагандистських ресурсах привернули увагу правоохоронців до медика з Маріуполя Сергія Орлеанського. Він очолював Маріупольську лікарню швидкої допомоги, а з початком відкритої війни залишився в окупованому місті та, за даними слідчих, обійняв таку ж “посаду” за керівництва росіян. Чоловіку вже оголосили підозру у держзраді та будуть судити.
Зрадники, які воювали на боці Росії й потрапили у полон, можуть уникнути ув’язнення
Серед тих, кого судять за державну зраду, — громадяни України, які воюють на боці країни-агресорки. Здебільшого, вироки їм оголошують після того, як зрадники опиняються у полоні ЗСУ.
Так, 15 років тюрми з конфіскацією майна присудили маріупольцю Сергію Прохорову. Він залишився у місті після окупації, одержав російське громадянство, а в соцмережах публікує дописи, які возвеличують країну-агресорку. Влітку 2023 року Прохоров добровільно пішов воювати проти ЗСУ, але під час штурму зазнав поранення й потрапив у полон.
Сергій Прохоров (як й інші держзрадники у полоні), попри оголошений тюремний вирок, зможе уникнути покарання, якщо потрапить в обмінні списки.
“Дане питання врегульовано статтею 84-1 Кримінального кодексу (“Звільнення від відбування покарання. Допомога особам, які звільнені від відбування покарання”), відповідно до якої такі особи у разі потрапляння у список для обміну як військовополонені звільняються від відбування призначеного покарання”, — зазначає адвокат Денис Терещенко.
Чи планують законотворці допрацьовувати статтю про держзраду
Ми провели опитування серед читачів Вільного радіо у соцмережах, аби з’ясувати, чи справедливий на їхню думку такий механізм. Респонденти (загалом ми нарахували 49 голосів) висловилися доволі однозначно: 84% підтримують те, аби зрадників обмінювали на українських полонених захисників. Натомість 16% опитаних вважають, що держзрадники мають відбувати покарання в українських тюрмах.
У червні 2022-го у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №7452, в якому за державну зраду пропонують позбавляти українського громадянства.
Так, у пояснювальній записці до документа зазначають, що карати порушників статті 111 КК України в умовах воєнного стану пропонують “позбавленням волі на строк п’ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна та позбавленням винних осіб громадянства України”.
Законопроєкт пройшов розгляди у комітетах, але народні депутати до його ухвалення чи відхилення ще не дійшли.
Докази державної зради: на що зважає суд та які обставини пом’якшують покарання
Наші журналісти проаналізували більш ніж 50 вироків за державну зраду, оприлюднених у державному реєстрі судових рішень. Ми виокремили докази, які найчастіше бере до уваги суд, розглядаючи такі справи:
- повідомлення у месенджерах (якщо йдеться про коригування вогню);
- показання свідків;
- публікації у соцмережах, аудіо- та відеозаписи, розміщені у відкритому доступі.
“Для ідентифікації осіб проводяться процедури їх пред’явлення для впізнання знайомим з ними людям, в тому числі за фотознімками, матеріалами відеозаписів тощо. Також за можливості вилучаються та оглядаються документи”, — додає адвокат Денис Терещенко.
При цьому, щоб людину визнали винною у державній зраді, сторона обвинувачення має зібрати достатню кількість доказів — самих лише публікацій на пропагандистських ресурсах буде замало.
“Визнати людину винною у такому особливо тяжкому злочині лише на основі дописів у телеграм-каналах неможливо, але як підставу для внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань та, відповідно, початку проведення такого досудового розслідування публікацію можливо використати”, — зауважує адвокат Олексій Бебель.
Непоодинокими є випадки, коли зрадників судять за двома статтями: “Державна зрада (ст.111 КК України) та “Колабораційна діяльність” (ст.111-1 КК України). У таких випадках остаточну санкцію призначають шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
“Вказані статті не є взаємовиключними, їхні диспозиції (основні ознаки, — ред.) виписані так, що одні й ті ж дії можуть підпадати під кваліфікацію за обома статтями. Так, добровільне зайняття громадянином України посади у незаконно створених органах окупаційної влади може одночасно свідчити про державну зраду (перехід на бік ворога та здійснення підривної діяльності), а також про вчинення дій, які підпадають під ознаки колабораційної діяльності за частинами 2, 5, 7 залежно від “посади” та “органу”, — коментує Денис Терещенко.
Попри схожість звинувачень, за державну зраду частіше карають тих, хто займає посади в окупаційних адміністраціях чи воює на боці РФ, а за колабораціонізм, наприклад, тих, хто пропагує і виправдовує російську агресію, допомагає військам країни-агресорки чи організовує незаконні вибори та референдуми.
Пом’якшити встановлене судом покарання можуть такі обставини:
- з’явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення;
- добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди;
- вчинення кримінального правопорушення вагітною жінкою;
- порушення закону через погрози, примус або через матеріальну, службову чи іншу залежність.
Звільнити від покарання (згідно з ч.3 ст.111 КК України) можуть людину, якій наказали обійняти певну посаду в окупації та, можливо, навіть видали відповідний “наказ”, але вона не приступила до виконання обовʼязків та повідомила про це українську владу.
Скільки правопорушень за статтею про держзраду зафіксували протягом 2023-го
Як зазначають у звіті про кримінальні правопорушення, який оприлюднили на сайті Офісу генерального прокурора, упродовж 2023 року за статтею 111 “Державна зрада” по Україні зафіксували 739 кримінальних правопорушень. У Донецькій обласній прокураторі у відповідь на інформаційний запит журналістам Вільного радіо повідомили, що 249 із них (тобто третину) виявили саме на Донеччині.
Про підозру у держзраді за 2023 рік повідомили 334 українцям. При цьому у 22 випадках досудові розслідування зупинили, позаяк правоохоронцям невідомо, де знаходяться фігуранти.
До суду за статтею про державну зраду впродовж минулого року передали 262 справи. Майже усі — 249 — мають обвинувальний акт, ще 13 — клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. Майже половину справ за цією статтею — 126 — передали слідчі та прокурори з Донеччини.
22 кримінальні провадження за 2023 рік закрили. 8 із них — на Донеччині.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.
117