Від фото маловідомих людей до кам‘яних баб — музейні експонати століттями зберігають історію регіону. Донеччина збирала свою колекцію крупинка за крупинкою, але через повномасштабну війну втрачає її. Що з музеїв змогли евакуювати розповідаємо на прикладі деяких музеїв Бахмутського району та Костянтинівської громади.
Багатостолітня кам’яна баба стала останньою евакуйованою з Костянтинівського краєзнавчого музею. Він один з тих, які евакуювались.
“Вже евакуювали все. Експонати вивозили цього року та минулого, починаючи з липня. А вчора вивезли великогабаритні, які ми самі не змогли. Місто виділило невеликий, але дужий навантажувач. Він її підняв, ми її запакували, зробили для неї каркас. Вона безпечно в цьому каркасі “уляглася” і поїхала”, — розповідає Вільному радіо директорка музею Ріта Карпова.
Кілька днів тому приміщення музею потрапило в зону обстрілу російської армії. Давня кам’яна баба не
“загинула” лише дивом, хоча й була обкладена мішками з піском.
“Пошкоджені вікна й двері, все зараз відновлено листами USB, все закрите. Нічого не постраждало суттєво”, — каже очільниця музею.
Також змогли врятувати більшу частину й Часовоярського історико-краєзнавчого музею.
“Основні фонди музею були евакуйовані ще навесні та на початку літа минулого року. Основні експонати, які складали цікавість, ми вивезли. Залишились сучасні цегляні вироби, які вироблялись. Можливо і їх теж будемо вивозити”, — розповідає Вільному радіо начальник Часовоярської міської військової адміністрації Сергій Чаус.
Але такою позитивною у плані захисту та збереження музейних експонатів ситуація є не скрізь.
“На території підконтрольній українській владі знаходяться 20 музейних закладів, із яких 10 зруйновані або зазнали різного ступеню пошкоджень. Безпосередньо в зоні проведення активних бойових дій знаходяться 5 музейних закладів”, — повідомляє Вільному радіо у відповідь на запит виконуюча обов’язки управлінні культури і туризму Донецької облдержадміністрації Аліна Певна.
Серед цих 5-ти музеїв — Бахмутський краєзнавчий музей в історичному центрі міста, який тимчасово контролюють російські загарбники. Звідси торік евакуювали найважливіші експонати музейної колекції. Проте якою мірою, з яких саме та куди — під час повномасштабної війни не розголошують. Ця інформація зараз — під грифом “Для службового користування”.
Але шість бахмутських кам’яних баб залишилися на подвір’ї. Ймовірно, й сама історична будівля музею сильно постраждала, як і кількадесят інших розбомблених росіянами історичних будівель Бахмута.
Третина з них пошкоджені чи зруйновані — це відомо з відео та фото, які поширювали в інтернеті місцеві мешканці або самі окупанти. Це дані станом на 8 травня цього року.Для довідки:За даними обласного управління культури, ще 12 музеїв та один з відділів Донецького обласного краєзнавчого музею знаходяться на непідконтрольній з 24 лютого 2022 року українській владі території.
За даними облуправління культури, Донецький обласний краєзнавчий музей, Донецький обласний художній музей та державний історико-архітектурний заповідник у Святогірську тимчасово переміщені та працюють в інших регіонах України. Але юридичну адресу їм не змінювали, повідомляє Певна.
У пріоритеті для усіх музейників зараз — зберегти музейні колекції до закінчення боїв на Донеччині.
Але у цій галузі залишається працювати менше музейних працівників.
“Музеї Донеччини залежно від безпекової ситуації працюють за окремим графіком: частина працівників працює дистанційно, частина знаходиться у простої, з частиною працівників призупинено дію трудового договору”, — зазначає Аліна Певна.
Наприклад, співробітника Бахмутського краєзнавчого Михайла Топила журналіст Вільного радіо нещодавно зустрів у Бахмутському гуманітарному хабі у Харкові.
“У листопаді 2022 року я виїхав з Бахмута. Будинку нашого в центрі вже немає, у мій під’їзд влучила ракета. Обрали Харків, бо приїхали пожити до родичів. Коли відкрився хаб, то прийшов сюди працювати. Роблю все: розвантажую, роздаю, сортую, все, що скажуть. Завдяки роботі тут зберігається моя зарплата як працівника музею та пару разів я отримував гуманітарну допомогу”, — розповідає науковий співробітник Бахмутського краєзнавчого музею Михайло Топило.
Багато унікальних артефактів української історії та культури у різних колекціях не мають офіційного статусу музейних та не підпорядковуються управлінню культури. А отже їхня евакуація під питанням.
Це, наприклад, різноманітні експозиції у школах та закладах культури. Але і їх намагаються рятувати від росіян.
Так, зі знищеного росіянами Бахмута змогли вивезти частину колекції українських писанок роботи місцевого писанкаря Дмитра Денисенка. Ця колекція розміщувалася у Народному домі, на північно-західній околиці міста.
Змогли вивезти подалі від фронту й самобутній народний музей історії села Олександро-Калинове “Довкілля”, що був неподалік від Костянтинівки. Бої з окупантами тривають там на відстані 30 км.
“Експонати знову евакуювали, вже вдруге — у 2014-му році вивозив ікони, вишиванки та інше найдорожче. Зараз також повивозили все. Наше село оточене боями з 3-х сторін — бої під Бахмутом, Торецьком та Авдіївкою. Ми, виходить, у такий собі “скобі”. Але сподіваюсь, що до села бої не дійдуть і буде все гаразд”, — розповідає Вільному радіо Андрій Тараман.
Колекція, яку Тараман за допомогою односельців зібрав там, офіційного статусу музею не має.
“Але ним опікується наша громадська організація “Енеїда” і у нього є офіційне звання народного музею”, — каже ентузіаст.
Сам він на фронті, захищає країну у війську на Запорізькому напрямку.
З Серебрянки Сіверської громади краєзнавці та волонтер змогли вивезти й шкільний музей про діяча УНР Микити Шаповала. Його близько 20 років тому створив тодішній очільник освіти Бахмутського району Василь Терещенко.
Влітку 2022 волонтер гуманітарної місії “Проліска” з Часів Яра Євген Ткачов вивіз стенди з копіями фотографій та документів Шаповала, а також предмети народного ужитку. Ці предмети приютив на час один з музеїв Хмельниччини.
На території школи залишився лише пам’ятник Шаповалу, який вже станом на літо 2022 був пошкоджений. В якому він стані зараз, невідомо. Серебрянка знаходиться у сірій зоні біля лінії фронту, хоча село окупанти й досі не контролюють. Місцевим мешканцям донедавна вдавалося виїхати до сусіднього Сіверська за пенсіями.
Також є такі колекції без музейного статусу й у Костянтинівці.
“Вони підпорядковуються управлінню освіти. Я зверталася до директорів шкіл, де були такі шкільні музеї, мені сказали, що експонати ретельно спаковані та прибрані в безпечні місця. Це народна творчість — вишивані рушники, сорочки, серветки, глечики”, — розповідає директорка Костянтинівського краєзнавчого музею Ріта Карпова.
А от єдиний на підконтрольній частині Донбасу музей Володимира Сосюри, який розташовувався в одній з Сіверських шкіл, досі не евакуювали. Заступниця міського голови Світлана Гатченко каже, що це планують все ж зробити найближчим часом.
А найгіршою є ситуація з тими музеями, які географічно опинилися найближче до лінії фронту, яка утворилася після 24 лютого 2022-го, і події там розгорталися дуже швидко.
Це зокрема музеї Волноваського, Маріупольського, Покровського та Лиманського районів — вони постраждали найбільше.
“На жаль, частина музейних закладів з початку повномасштабного вторгнення у 2022 році опинилася в зоні активних бойових дій, тому музейні заклади, розташовані в районах, де була відсутня безпека життю і здоров’ю працівників, не мали можливості здійснити евакуаційні заходи”, — повідомляє посадовиця.
Але про те, які саме музеї захоплені та/або знищені росіянами та які втрати понесла культура Донеччини, працівники галузі зможуть з’ясувати та розповісти докладніше після припинення боїв там та деокупації цих територій.
З оприлюднених російськими окупантами даних відомо, що росіяни незаконно вивезли музейне зібрання з Маріупольського краєзнавчого музею та з Центру сучасного мистецтва і культури імені Архипа Куїнджі.
З Покровського краєзнавчого музею евакуювали оновлену етнографічну експозицію “Марко Залізняк: щоденник фотоаматора”. Там були фотографії та меморіальні спогади фотографа, який документував злочини радянської влади під час колективізації та розкуркулення сіл Донеччини. Більше про Марка Залізняка читайте в матеріалі “Той, хто знімав колективізацію, розкуркулення, Голодомор: фотографу Марку Залізняку з Донеччини — 130 (ФОТО, ВІДЕО)”.