“Вони взагалі не знають, що відбувається в Україні”: як на Сумщині працює пункт для людей, які виїжджають з окупації

На Сумщині працює єдиний “коридор” пропуску з Росією, через який українці можуть виїхати з окупації на підконтрольну територію. Біля нього волонтери облаштували центр підтримки “Атмосфера”, аби допомогти людям оговтатися після стресу та важкої дороги. Яку допомогу можуть отримати люди та чого вони бояться після повернення в Україну — розповідає волонтерка центру, бахмутянка Катерина Арісой.  

“Деякі думають, що Києва просто вже не існує”

Пункт підтримки “Атмосфера” для людей, які їдуть з окупованої території, розташований на Сумщині неподалік від єдиного “коридору” з країною-агресоркою. Організували його волонтери, одна з яких — бахмутянка Катерина Арісой.

Таку назву, пояснює співзасновниця пункту, обрали через те, що люди на окупованих територіях здебільшого перебувають в “інформаційному вакуумі”.  

“Вони взагалі не знають, що відбувається, які події в Україні. Вони повністю під впливом російської пропаганди та не мають знань, що тут відбувається. Деякі люди навіть запитують: “А які купюри гривні є?”, думають, що Києва просто вже не існує, що за російську мову їх тут вб’ють — дуже багато стереотипів”, — розповідає Катерина Арісой. 

Спочатку робота центру зводилась до підтримки людей, які повертаються через цей “коридор” з окупованих територій. Та згодом волонтери також вирішили допомагати українцям до та після виїзду з окупації. 

“Зараз працюємо над тим, що допомагаємо нашим людям повертатися з окупації. Тому що є люди, які хочуть повернутися в Україну (на підконтрольну територію, — ред.) та не знають як, або не мають можливості. Також підтримуємо людей вже після того, як вони поїхали з нашого волонтерського центру. Тому що їм взагалі потрібна допомога в інтеграції: вони мало взагалі знають, що відбувалося всі ці роки”, — каже волонтерка.  

Через їхній центр, додає вона, пройшли вже понад 2 тисячі людей. Більшість із них — мешканці територій, які опинилися в окупації після початку повномасштабного вторгнення. Але є й такі, хто жив в окупації з 2014 року.  

Допомагають волонтери й чотирилапим. За словами співрозмовниці, щодня хтось перетинає кордон зі своїм домашнім улюбленцем.   

“У нас бували люди, у яких навіть притулок був на окупованій території, потім жінку вивезли в Росію, а тепер вона поступово забирає тварин. Там вони везли удвох на одній машині 7 собак. Але все ускладнюється тим, що якщо ти їдеш не на легковій машині, а маєш переходити пішки через коридор, то тобі треба в руках нести тварин. Тому люди, якщо вони не на машині, беруть із собою стільки, скільки можуть взяти”, — каже Катерина Арісой. 

Загалом перетнути російсько-український кордон з тваринами не надто складно, зазначає волонтерка. На відміну від перетину кордону з ЄС, для цього потрібен значно менший пакет документів. 

“Це не так, як коли ти їдеш через Європу — там багато-багато різних складнощів. Я це знаю, тому що ми також евакуйованих тварин прилаштовували за кордоном. І зараз всі ці процедури не такі, як були ще рік тому. Зараз дуже багато потрібно там документів, а на окупованій території вони такі не зможуть оформити. Тому люди їдуть через цей перехід — їм це набагато простіше. Там їм потрібен тільки ветеринарний паспорт”, — каже волонтерка. 

“Більшість взагалі не знає про цей “коридор”

У пункті підтримки можна перепочити після перетину кордону: зігрітися, поїсти та навіть поспати. 

“У нас можна поїсти, випити чай, каву, відпочити, можна залишитися на ніч, якщо людина не встигає. Наприклад, якщо процедура [фільтрації] закінчилася пізно вночі, й через комендантську годину вона не може поїхати. Або, наприклад, потрібно їхати кудись далеко — Львів або інше місто, а транспорт тільки наступного дня”, — розповідає волонтерка. 

Крім того, волонтери допомагають людям доїхати до Сум, звідки вони можуть дістатись інших міст. А тих, кому важко пересуватися, безкоштовно відвозять за потрібною адресою.   

Також з відвідувачами пункту за потреби працюють психологи, адже декому тяжко оговтатись після життя в окупації та нелегкої дороги на підконтрольну територію. З останнім віднедавна волонтери теж почали допомагати.

“У нас є телеграм-канал. Люди звертаються, ми можемо їм підказати маршрут, яким можна виїхати, тому що вони не мають достатньо інформації — більшість взагалі не знає про цей “коридор”. Є інформація тільки про платних перевізників, які просто неймовірні кошти беруть з людей”, — каже Катерина Арісой. 

“Люди вже з перших кроків бачать різницю між Україною та країною-агресором”

Дехто з тих, хто виїхав з окупованих міст і сіл, розповідають про полон та подекуди тортури, які їм там довелося пережити. Та не всі готові відкритися, бо й досі бояться за себе та близьких. 

“Ми співпрацюємо з Верховним комісаріатом з прав людини від ООН і фіксуємо відомості від людей про те, як були порушені їхні права, які вони страждання пережили. Але більшість людей, які про таке розповідають, просять, щоб це нікуди не йшло, бо вони все ще бояться або в них все ще залишаються рідні в окупації. Навіть якщо ми кажемо, що це все конфіденційно і ця організація не в Україні — все одно після всього пережитого вони залишаються дуже наляканими”, — зазначає Катерина Арісой.

Тож головне завдання пункту, каже вона, — дати людям зрозуміти, що вони вдома та у безпеці.

“Люди вже з перших кроків бачать цю різницю між Україною та країною-агресором, відчувають, що вони вдома, вони тут потрібні, що їм тут раді та про них піклуються. І в них ще більше мотивації, вони розповідають своїм друзям, знайомим, які залишаються, що “повертайтеся, вам тут допоможуть”, — наголошує волонтерка. 

***

Нагадаємо, на початок 2023 року в Донецькій області були дані майже про 50 тисяч людей з психічними розладами та захворюваннями. Це трохи більше, ніж усе населення Мирнограда, понад дві Волновахи та вп’ятеро більше за Соледар.  Такі офіційні цифри обласного департаменту охорони здоров’я. Але насправді людей, які стикаються з порушеннями психіки, набагато більше. Просто до фахівців звертаються не усі. Як психіка українців страждає від відкритого вторгнення та до кого звертатися по допомогу — читайте в матеріалі Вільного радіо.