Ще до відкритої війни у Слов’янську небайдужі містяни облаштували зоомайданчик, де рятували чотирилапих безхатьків. Когось лікували після отруєння, аварії чи обстрілів, а декого навіть діставали із зашморгу. Зараз волонтери опікуються близько 200 собаками, беруть на перетримку тварин військових і підгодовують вуличних.
Як громадська організація “Дай шанс” допомагає чотирилапим пережити війну, Вільному радіо розповіла її голова Ірина Орловська.
Майже 10 років волонтери у Слов’янську докладають зусиль, аби безпритульних тварин у місті було менше. Для цього на території комунального підприємства облаштували невеликий майданчик. Згодом заснували благодійну організацію “Дай шанс” та змогли отримувати гроші на стерилізацію тварин з бюджету міста, ділиться волонтерка Ірина Орловська.
“Почали допомагати тваринам ще до 2014 року, але не були офіційно оформлені. Зіштовхнулися з такими ситуаціями, де це потрібно, тому й стали громадською організацією. Притулком ми себе не називаємо, бо багато людей думають, що ми можемо всіх тварин позабирати, але ні. Для цього немає можливостей — не вистачить місця, грошей і рук. Зараз дуже багато покинутих тварин. Найчастіше допомагаємо тим, у кого важка доля”, — пояснює слов’янка.
Ще до російських обстрілів, від яких потерпають не лише люди, а й тварини, чотирилапі безхатьки потребували допомоги. Крім голоду, вони страждали й від рук кривдників. Волонтерам довелося побачити багато жорстоких випадків, каже Ірина.
“Когось із наших врятованих собак отруїли, хтось потрапив в аварію. Були й кримінальні справи — собак вішали на дереві, ми ледве відкачали їх. Були випадки, коли допомогли собакам, яких викинули на залізничні рейки. На початку [відкритої] війни до нас під двері принесли коробку з цуценятами, її так сильно закрили скотчем, не знаю, як вони там не задихнулись”, — розповідає волонтерка.
Під обстрілами російської армії, іноді без води та світла, — такими бувають дні у Слов’янську.
“Влітку взагалі в місті позачинялися всі ветлікарні, був брак ветеринарів, не було ніяких аптек. Ліки доводилось замовляти, а тварин із важкими травмами відправляли в інші міста. Але ми навчалися виживати навіть без них. Зараз ветлікарні деякі вже повернулись”, — розповідає Ірина Орловська.
Втім попри ці труднощі та наближеність фронту волонтери організації “Дай шанс” не планують покидати місто або ж евакуювати своїх підопічних.
“Мені дуже багато кажуть: евакуюйте тварин. Але повірте, це не так просто, поки ми не можемо на це наважитись. Деякі наші собаки можуть просто не пережити дорогу”, — стверджує зооактивістка.
Від початку повномасштабного вторгнення волонтери опікуються близько двомастами собаками у своєму закладі, а також підгодовують вуличних хвостатих. З грошима та кормами допомагають різні організації. Пожертви також надсилають небайдужі люди.
“Хто чим може допомагає. Дійсно, ми самостійно просто не вижили б. Небайдужі до долі тварин надсилають на картку, допомога йде ще й від благодійних організацій. Зараз навіть не шукаю нікого, не звертаюсь. Мені просто дзвонять і пропонують допомогу. Думаю, це завдяки тому, що ми вже дуже давно допомагаємо тваринам, люди знають про нас”, — говорить волонтерка.
Тварини бояться гучних звуків вибухів не менше ніж люди, ділиться Ірина. Минулого року підопічні закладу слов’янських волонтерів пережили й вибух поряд.
“Зараз нам дістається. Тварини, самі розумієте, як реагують на обстріли, дуже лякаються. Влітку, коли сильні обстріли були, у нас двічі “прилітало” на територію комунально підприємства, де ми знаходимось. Але не в сам наш притулок, а поряд. Але всі живі-здорові”, — розповідає волонтерка.
Іноді волонтерам доводиться рятувати безпритульних чотирилапих, які постраждали від російських атак.
“Були тварини, яких ми забирали до себе з осколковими пораненнями. Остання собачка, яку ми прихистили, — їй просто хвіст відсікло. Люди на вулиці намагались чимось замазувати, але він все одно гнив. Ми вилікували її, отак вона і залишилась в нас. Ще була собака Роксана, яка померла від снаряда — отримала серцевий напад. Снаряд впав за 10 метрів від її вольєра, через місяць вона померла”, — згадує Ірина Орловська.
Безпритульних тварин під час відкритої війни побільшало й в інших прифронтових громадах Донеччини. Тому команда організації “Дай шанс” виїжджає годувати чотирилапих безхатьків і за межі міста, а також підтримує інших волонтерів.
“Ми роздаємо корм людям, які підгодовують тварин на вулицях Слов’янська. Гуманітарними кормами, які ми отримуємо, ділимось ще з іншими волонтерами, наприклад, в Лимані, Святогірську та селах поряд, які були в окупації. Ми їдемо туди та засипаємо корм у годівниці”, — розповідає слов’янка.
Волонтерка нарікає: більшість людей, які виїхали зі Слов’янська, покинули своїх улюбленців напризволяще. Така прикра тенденція помітна й в інших містах.
“У нас був період, коли дуже масово люди виїжджали, зараз теж багато людей “на валізах”, бо знову такі масові обстріли міста нашого почались. Що говорити, у мій двір вже “прилетіло”. Звісно, не дуже забирають зараз тварин із нашого майданчика, більше хочуть “нагородити” нас своїми. У нас людей у команді зараз лише троє, ще є двоє найманих працівників. Ще є люди, які іноді до нас приходять, допомагають, але основні завдання на нас трьох. Фізично це дуже важко, бо двісті тварин”, — зазначає Ірина.
Українські військові теж за можливості піклуються про покинутих тварин, а хтось вирішує забрати чотирилапого друга додому. З цим їм допомагають волонтери — беруть на тимчасову перетримку, розповідає Ірина.
“З Бахмута брали чотирьох собак нещодавно. До нас їх привезли військові, коли виходили з позицій та мінялись, їм дуже шкода було покидати там собак. Вони були довгий час з ними, в бліндажах жили. Тепер ми взяли їх. Іноді привозять і інші військові з “гарячих” точок на перетримку. Одного пса не так давно забрав господар: собачка така вся дьоргана була, бо жила в місті, де постійні обстріли”, — ділиться волонтерка.
Про свою допомогу тваринам громадська організація “Дай шанс” звітує на сторінці у фейсбуці. Ви можете підтримати заклад, переказавши будь-яку суму на карту Ірини Орловської: 4149 6293 4250 4032.
Нагадаємо, в Кураховому теж побільшало безпритульних тварин. Ми дізнались, як місцеві волонтери допомагають їм пережити війну.