Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — молодший сержант, командир бойової машини — командир відділення спеціального призначення 21-го окремого батальйону спеціального призначення Юрій Строн на псевдо “Дрон”. Він понад десять років захищав Україну, а під час останнього бою в Торецьку врятував життя своїх побратимів, пожертвувавши власним.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Про життя Юрія Строна журналісти Вільного Радіо дізналися з матеріалу на платформи пам’яті “Меморіал”.
Юрій Строн народився 4 жовтня 1984 року в селі Горянка Миколаївської області. Згодом родина жила у Вознесенську. Деякий час чоловік працював будівельником за кордоном.
У мирному житті він мав чимало захоплень. Цікавився автомобілями, колекціонував мініатюрні моделі машин, власноруч виготовляв дерев’яні вироби. Любив слухати музику та проводити час із родиною на природі. Під час таких зустрічей Юрій готував шашлики для близьких.
У 2014 році Юрій добровільно доєднався до війська. До 2016 року він виконував бойові завдання в зоні АТО як стрілець-помічник гранатометника 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Після демобілізації оселився у Херсоні, де працював на місцевому заводі “Палада”.
З перших днів повномасштабного вторгнення Юрій знову добровільно став на захист України. Спочатку проходив службу у 15-й авіаційній комендатурі, але постійно просився до бойового підрозділу. “Там я більше допоможу”, — пояснював він своїм побратимам.
Зрештою військового перевели до 21-го окремого батальйону спеціального призначення, де він став командиром бойової машини — командиром відділення спеціального призначення.
За роки війни Юрій проходив складні ділянки фронту та неодноразово зазнавав поранень. Він переніс дев’ять операцій у Дніпрі та Житомирі, проходив тривалу реабілітацію у Львові й Києві. Наприкінці 2024 року військово-лікарська комісія визнала його обмежено придатним до служби. Втім залишатися в тилу він не захотів.
Попри стан здоров’я Юрій повернувся на передову, щоб і далі воювати разом із побратимами. Дружина захисника Любов згадує його як людину, яка жила заради інших.
“Він був найпрекраснішою людиною, коханим чоловіком, вірним другом, люблячим татком. Людина з великим серцем, яка завжди приходила на допомогу. Любив і цінував життя. Для мене був не лише чоловіком, а й опорою, другом, душею, серденьком мого життя. Його щирість, лагідність і безмежна відданість сімʼї робили його особливим. Я щодня дякую долі, що подарувала мені найкращого чоловіка у світі, хоча наше щастя було дуже коротким. Він залишив по собі світло, яке назавжди буде зі мною, з нашим синочком і з усіма, хто мав щастя знати його”, — пригадує дружина.
28 березня 2025 року молодший сержант Юрій Строн виконував бойове завдання зі стримування російських військ у місті Торецьку. Під час бою він урятував життя своїх побратимів, але сам загинув.
Захисникові назавжди залишилося 40 років. Поховали Юрія Строна у місті Первомайськ Миколаївської області.
За життя Юрій Строн був нагороджений нагрудними знаками “Золотий хрест”, “Комбатантський Хрест”, “Хрест хоробрих”, відзнаками “За оборону України” та “За поранення”, а також орденом “За мужність” III ступеня.
Посмертно військовому присвоїли звання Героя України та нагородили орденом “За мужність” II ступеня.
У Юрія Строна залишилися дружина Любов і син Святослав.
Вічна пам’ять і шана Герою України.