Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 26 березня згадаймо 46-річного мешканця села Клинове Бахмутського району Сергія Сидорова. Він майже рік був санітаром-стрільцем на Авдіївському напрямку. 6 березня бійця не стало.
Історію Сергія Сидорова Вільному радіо розповідає директорка Клинівської школи Олена Кальницька. Там чоловік до лютого 2022-го працював господарським працівником.
“У воєнний час після вторгнення окупантів Сергій проявив себе мужньо та відповідально: 9 березня 2022-го його мобілізували. Приходив у листопаді у відпустку на 10 днів. Розповідав, що після навчань до 24 березня 2022 увесь час був під Авдіївкою. 5 березня телефонував дружині, а 6 березня загинув внаслідок штурму російських окупантів під Авдіївкою при виконанні службових обов’язків. Так повідомили нам 18 березня”, — розповідає посадовиця.
У війську Сергій Сидоров був солдатом, санітаром-стрільцем в одній з рот механізованого батальйону.
“Один з його побратимів розповів, що Сергій 3 рази витягнув його з поля бою. Сам Сергій розповідав, що було тяжко, що окупанти пруть, обстрілюють. Що по тижню був на “нулі”, а на наступний тиждень їх відводили перепочити”, — каже Олена Кальницька.
Сергій Сидоров народився 14 серпня 1976 року у селі Покровське Бахмутського району у багатодітній родині. Батьки померли рано, тож хлопчика виховувала його старша сестра.
“Там він закінчив і школу, потім у середині 1990-х його призвали в армію. Після армії закінчив Артемівське училище №147, став трактористом. Працював 10 років трактористом у сільськогосподарському виробничому кооперативі ім. Козаченка у Клиновому. А з 2018 року Сергій працював у нашій школі двірником”, — розповідає директорка Клинівської школи.
Сергій Сидоров був добрим працівником, згадує Олена Кальницька.
“Сергій був спокійною працьовитою людиною, виконував усі свої обов’язки, допомагав і в іншій роботі, коли потрібно було. Весь час казав “Володимирівна, усе буде добре, все зроблю, виконаю”, — розповідає вона.
1996-го Сергій одружився, у них з коханою народилося двоє дітей. Дружина Наталя працювала в освіті: на момент відкритого російського нападу вона очолювала дитсадок “Калинонька” у Клиновому.
З літа село, де Сергій жив та працював, контролюють окупанти. На початку червня звідти евакуювалися дружина та діти захисника.
“3-го липня 2022 там вже були “вагнерівці”, людей усіх поступово повивозили, не менше ніж 30 людей. У селі нема нікого”, — каже Олена Кальницька.
Родина Сергія Сидорова живе у селі Іскрівка Кіровоградської області. Там прийняли багатьох клинівчан. Тож 21 березня Сергія поховали неподалік, у селищі Петровому на Кіровоградщині. Тіло захисника пронесли крізь живий коридор, мешканці віддали загиблому останню шану та спільно помолилися за його душу.
“Був оркестр і постріли військових, і батюшка був. У смт Петровому поховані п’ятеро захисників, і там будуть робити Алею слави, за нею будуть наглядати. Поки що там тільки могили та прапори”, — описує Олена Кальницька.
У захисника окрім дружини залишилися дві сестри, 13-річна донька та дорослий син.
“Зараз наша школа, Сергію, поранена. В нашій рідній школі мешкають прокляті “вагнерівці”. Я думаю, ми подолаємо їх, приїдемо та відбудуємо її. Там стільки роботи, а ти нас оце покинув. Ти перший, хто пішов з нашого села. Ти захищав нас, родину, увесь український народ. Вічна пам’ять тобі, Герою”, — сказала на похороні Олена Кальницька.
Світла пам’ять захисникові України.