Вшануймо хвилиною мовчання Сергія Сидорова з Бахмутської громади, який загинув під Авдіївкою (ФОТО, ВІДЕО)
Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 26 березня згадаймо 46-річного мешканця села Клинове Бахмутського району Сергія Сидорова. Він майже рік був санітаром-стрільцем на Авдіївському напрямку. 6 березня бійця не стало.
Історію Сергія Сидорова Вільному радіо розповідає директорка Клинівської школи Олена Кальницька. Там чоловік до лютого 2022-го працював господарським працівником.
“У воєнний час після вторгнення окупантів Сергій проявив себе мужньо та відповідально: 9 березня 2022-го його мобілізували. Приходив у листопаді у відпустку на 10 днів. Розповідав, що після навчань до 24 березня 2022 увесь час був під Авдіївкою. 5 березня телефонував дружині, а 6 березня загинув внаслідок штурму російських окупантів під Авдіївкою при виконанні службових обов’язків. Так повідомили нам 18 березня”, — розповідає посадовиця.
У війську Сергій Сидоров був солдатом, санітаром-стрільцем в одній з рот механізованого батальйону.
“Один з його побратимів розповів, що Сергій 3 рази витягнув його з поля бою. Сам Сергій розповідав, що було тяжко, що окупанти пруть, обстрілюють. Що по тижню був на “нулі”, а на наступний тиждень їх відводили перепочити”, — каже Олена Кальницька.
Сергій Сидоров народився 14 серпня 1976 року у селі Покровське Бахмутського району у багатодітній родині. Батьки померли рано, тож хлопчика виховувала його старша сестра.
“Там він закінчив і школу, потім у середині 1990-х його призвали в армію. Після армії закінчив Артемівське училище №147, став трактористом. Працював 10 років трактористом у сільськогосподарському виробничому кооперативі ім. Козаченка у Клиновому. А з 2018 року Сергій працював у нашій школі двірником”, — розповідає директорка Клинівської школи.
Сергій Сидоров був добрим працівником, згадує Олена Кальницька.
“Сергій був спокійною працьовитою людиною, виконував усі свої обов’язки, допомагав і в іншій роботі, коли потрібно було. Весь час казав “Володимирівна, усе буде добре, все зроблю, виконаю”, — розповідає вона.
1996-го Сергій одружився, у них з коханою народилося двоє дітей. Дружина Наталя працювала в освіті: на момент відкритого російського нападу вона очолювала дитсадок “Калинонька” у Клиновому.
З літа село, де Сергій жив та працював, контролюють окупанти. На початку червня звідти евакуювалися дружина та діти захисника.
“3-го липня 2022 там вже були “вагнерівці”, людей усіх поступово повивозили, не менше ніж 30 людей. У селі нема нікого”, — каже Олена Кальницька.
Родина Сергія Сидорова живе у селі Іскрівка Кіровоградської області. Там прийняли багатьох клинівчан. Тож 21 березня Сергія поховали неподалік, у селищі Петровому на Кіровоградщині. Тіло захисника пронесли крізь живий коридор, мешканці віддали загиблому останню шану та спільно помолилися за його душу.
“Був оркестр і постріли військових, і батюшка був. У смт Петровому поховані п’ятеро захисників, і там будуть робити Алею слави, за нею будуть наглядати. Поки що там тільки могили та прапори”, — описує Олена Кальницька.
У захисника окрім дружини залишилися дві сестри, 13-річна донька та дорослий син.
“Зараз наша школа, Сергію, поранена. В нашій рідній школі мешкають прокляті “вагнерівці”. Я думаю, ми подолаємо їх, приїдемо та відбудуємо її. Там стільки роботи, а ти нас оце покинув. Ти перший, хто пішов з нашого села. Ти захищав нас, родину, увесь український народ. Вічна пам’ять тобі, Герою”, — сказала на похороні Олена Кальницька.
Світла пам’ять захисникові України.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.