Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 20 січня згадаймо 34-річного уродженця Сіверська Дениса Топчія. Майже 20 років тому він переїхав у Бучу, там його й вбили росіяни на 4-й день повномасштабного вторгнення.
Про загибель чоловіка Вільному радіо розповідає його рідна сестра, волонтерка Лілія Ярошевська.
Денис Топчій народився 12 січня 1988 у Сіверську Донецької області. У 2005 році закінчив 11 класів у школі №2. Юнак був цілеспрямованим та багато працював.
“Ще коли навчався, намагався підробляти. Тож на випускний він сам собі купив костюм, і коли треба було на ресторани скидуватись чи ще щось, завжди оплачував все сам”, — каже сестра.
Після закінчення школи у 2005-му Денис переїхав до Бучі, де жила його тітка.
“Він закінчив Інститут електрозварювання імені Патона за спеціальністю “зварювальник металопластикових труб” та навчався на інженера-конструктора легкових автомобілів і автомобільного господарства Національному транспортному інституті. Влаштувався на роботу у фірму “Техпромсервіс” у Бучі — це була єдина його робота за все його життя, був там майстром дільниці”, — додає Лілія Ярошевська.
У 2008 помер батько чоловіка, тож Денис взяв на себе й підтримку родини, яка залишалась у Сіверську на Донеччині.
“Денис постійно допомагав нам — то телефони, то пралку, то гроші нам намагався передати”, — згадує Лілія.
Згодом чоловік одружився, його жінкою стала дівчина з Закітного неподалік від Сіверська. У подружжя народилося двійко дітей – Уляні нині 5 рочків, а Микиті 3.
Спочатку родина винаймала житло в Бучі, а за кілька місяців до вторгнення росіян купили дім у селі Мироцькому Бучанського району. До того купили машину.
В лютому росіяни швидко захопили частину Київщини. У селі, де мешкали Топчії, зникла електрика.
“У них [водна] свердловина, а світло пропало, ніде води взяти. Денис витягнув з машини акумулятор, щоб заряджати телефони, а потім його не зміг назад під’єднати. І 28 лютого близько опівдня він поїхав до Бучі на мотоциклі — купити продуктів та води дітям. Цей мотоцикл придбали у 2001 році у Сіверську, у мене досі є на нього документи та ключі, його забрали до Бучі”, — розповідає співрозмовниця.
Після цього Дениса Топчія ніхто більше живим не бачив.
Лілія одразу почала шукати брата по усіх можливих каналах.
“Я підняла усіх на вуха — київське та харківське відділення пошукового загону “Мілена”, одразу про зникнення Дениса повідомили теробороні та дали заявку на державну “гарячу лінію”, поширили оголошення по соцмережах”, — згадує сестра Дениса ті страшні дні.
Знайшли тіло набагато пізніше. Увесь цей час родина сподівалась, що чоловік живий, можливо десь у полоні. Приблизно за тиждень Лілія забрала жінку та дітей Дениса до Чехії, проте згодом ті повернулися до себе додому.
“Вони зараз у Мироцькому, наша мати теж там, і ми забрали туди бабусю з Сіверська. Там у нас сильно пошкоджені 2 будинки. І вже третій за рік похорон у родини (внаслідок вторгнення росіян, — ред.)”, — розповідає жінка.
Родина впевнена: Дениса навмисно вбили росіяни, навіть не перевіривши документів.
“Ми спочатку думали чи то були “кадирівці” чи може буряти, але ні, то був блокпост росіян. І є свідки моменту вбивства Дениса. Він навіть не зрозумів, що помирає: його вбили у голову, від голови залишилась лише частина. Його мозок знайшли у 120 метрах від нього. А мотоцикл, на якому він був — метрах у десяти. І я так розумію, що по мотоциклу їздили”,— розповідає страшні деталі вбивства українця сестра загиблого.
За даними, які є у Лілії Ярошевської, перед тим як вбити Дениса, росіяни розстріляли машину з іншою родиною. І після Дениса теж загинув цивільний.
“Вони потім вкрали у Дениса паспорт, взуття (він лежав у одних шкарпетках) та зрізали рюкзак з порожніми пляшками для води дітям. Це ціна життя мого брата?! Чому вони його не зупинили, навіть не подивились ті документи?”, — каже жінка.
Лілія каже, що судові розгляди ще тривають. Але вона вже подала заяву до Європейського суду з прав людини.
“Там автоматично відкрите кримінальне провадження за 115-ю статтею “Вбивство”. Усі вбивства у Бучі того дня об’єднані у єдину справу, яка передана СБУ. У мене є адвокатка, вона у США, і всі документи з усіма доказами вже лежать у ЄСПЛ, з позовом до Росії!”, — каже крізь сльози Лілія Ярошевська.
Дениса Топчія поховали у Бучі 10 квітня. Родину Деніса матеріально підтримує роботодавець загиблого — оплатив похорон, ремонт будинку тощо.
Дітям Дениса пів року не казали, що їхній тато загинув.
“Зараз знають, ходять на кладовище. Трирічний Микита ще нічого й розуміє, він біжить “до тата” — дитина щиро дивується, що там “тато усі цукерки з’їв”, які хлопчик йому залишав”, — розповідає Лілія Ярошевська.
12 січня Денису Топчію мало б виповнитись 35 років.
Родина символічно відзначила день народження Дениса, якого вбили російські окупанти.
“Я замовила гелієві кульки з цифрами “35” — дві чорні, жовту та блакитну — відпустили їх у небо біля його могили. Ходили я, мама, тітка та наш двоюрідний брат Женя. Тяжко це було, купили квіти, каву — Денис дуже її любив, міг чашками пити”, — каже жінка.
Світла пам’ять.
Цей матеріал створено у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
