Вшануймо хвилиною мовчання уродженця Сіверська Дениса Топчія, якого росіяни вбили в Бучі (ФОТО)

Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 20 січня згадаймо 34-річного уродженця Сіверська Дениса Топчія. Майже 20 років тому він переїхав у Бучу, там його й вбили росіяни на 4-й день повномасштабного вторгнення. 

 

Про загибель чоловіка Вільному радіо розповідає його рідна сестра, волонтерка Лілія Ярошевська. 

Денис Топчій народився 12 січня 1988 у Сіверську Донецької області. У 2005 році закінчив 11 класів у школі №2. Юнак був цілеспрямованим та багато працював.

“Ще коли навчався, намагався підробляти. Тож на випускний він сам собі купив костюм, і коли треба було на ресторани скидуватись чи ще щось, завжди оплачував все сам”, — каже сестра.

Після закінчення школи у 2005-му Денис переїхав до Бучі, де жила його тітка. 

“Він закінчив Інститут електрозварювання імені Патона за спеціальністю “зварювальник металопластикових труб” та навчався на інженера-конструктора легкових автомобілів і автомобільного господарства Національному транспортному інституті. Влаштувався на роботу у фірму “Техпромсервіс” у Бучі — це була єдина його робота за все його життя, був там майстром дільниці”, —  додає Лілія Ярошевська.

У 2008 помер батько чоловіка, тож Денис взяв на себе й підтримку родини, яка залишалась у Сіверську на Донеччині.

“Денис постійно допомагав нам  —  то телефони, то пралку, то гроші нам намагався передати”,  — згадує Лілія. 

Згодом чоловік одружився, його жінкою стала дівчина з Закітного неподалік від Сіверська. У подружжя народилося двійко дітей – Уляні нині 5 рочків, а Микиті 3. 

Спочатку родина винаймала житло в Бучі, а за кілька місяців до вторгнення росіян купили дім у селі Мироцькому Бучанського району. До того купили машину. 

В лютому росіяни швидко захопили частину Київщини. У селі, де мешкали Топчії, зникла електрика. 

“У них [водна] свердловина, а світло пропало, ніде води взяти. Денис витягнув з машини акумулятор, щоб заряджати телефони, а потім його не зміг назад під’єднати. І 28 лютого близько опівдня він поїхав до Бучі на мотоциклі — купити продуктів та води дітям. Цей мотоцикл придбали у 2001 році у Сіверську, у мене досі є на нього документи та ключі, його забрали до Бучі”, — розповідає співрозмовниця.

Після цього Дениса Топчія ніхто більше живим не бачив. 

Лілія одразу почала шукати брата по усіх можливих каналах. 

“Я підняла усіх на вуха — київське та харківське відділення пошукового загону “Мілена”, одразу про зникнення Дениса повідомили теробороні та дали заявку на державну “гарячу лінію”, поширили оголошення по  соцмережах”, — згадує сестра Дениса ті страшні дні. 

Знайшли тіло набагато пізніше. Увесь цей час родина сподівалась, що чоловік живий, можливо десь у полоні. Приблизно за тиждень Лілія забрала жінку та дітей Дениса до Чехії, проте згодом ті повернулися до себе додому. 

“Вони зараз у Мироцькому, наша мати теж там, і ми забрали туди бабусю з Сіверська. Там у нас сильно пошкоджені 2 будинки. І вже третій за рік похорон у родини (внаслідок вторгнення росіян, — ред.)”, —  розповідає жінка.  

Родина впевнена: Дениса навмисно вбили росіяни, навіть не перевіривши документів. 

“Ми спочатку думали чи то були “кадирівці” чи може буряти, але ні, то був блокпост росіян. І є свідки моменту вбивства Дениса. Він навіть не зрозумів, що помирає: його вбили у голову, від голови залишилась лише частина. Його мозок знайшли у 120 метрах від нього. А мотоцикл, на якому він був — метрах у десяти. І я так розумію, що по мотоциклу їздили”,— розповідає страшні деталі вбивства українця сестра загиблого.   

За даними, які є у Лілії Ярошевської, перед тим як вбити Дениса, росіяни розстріляли машину з іншою родиною. І після Дениса теж загинув цивільний. 

“Вони потім вкрали у Дениса паспорт, взуття (він лежав у одних шкарпетках) та зрізали рюкзак з порожніми пляшками для води дітям. Це ціна життя мого брата?! Чому вони його не зупинили, навіть не подивились ті документи?”,  —  каже жінка. 

Лілія каже, що судові розгляди ще тривають. Але вона вже подала заяву до Європейського суду з прав людини. 

“Там автоматично відкрите кримінальне провадження за 115-ю статтею “Вбивство”. Усі вбивства у Бучі того дня об’єднані у єдину справу, яка передана СБУ. У мене є адвокатка, вона у США, і всі документи з усіма доказами вже лежать  у ЄСПЛ, з позовом до Росії!”,  — каже крізь сльози Лілія Ярошевська. 

Дениса Топчія поховали у Бучі 10 квітня. Родину Деніса матеріально підтримує роботодавець загиблого — оплатив похорон, ремонт будинку тощо. 

Дітям пів року не казали про загибель тата

Дітям Дениса пів року не казали, що їхній тато загинув. 

“Зараз знають, ходять на кладовище. Трирічний Микита ще нічого й розуміє, він біжить “до тата” — дитина щиро дивується, що там “тато усі цукерки з’їв”, які хлопчик йому залишав”, — розповідає Лілія Ярошевська. 

12 січня Денису Топчію мало б виповнитись 35 років.

Родина символічно відзначила день народження Дениса, якого вбили російські окупанти. 

“Я замовила гелієві кульки з цифрами “35” — дві чорні, жовту та блакитну — відпустили їх у небо біля його могили. Ходили я, мама, тітка та наш двоюрідний брат Женя. Тяжко це було, купили квіти, каву — Денис дуже її любив, міг чашками пити”, — каже жінка.   

Світла пам’ять.