Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Юрій Орсуляк зі Львівщини, який служив у поліції, а після початку відкритого вторгнення приєднався до спецпідрозділу КОРД. Чоловік воював на Донеччині, зазнав тяжкого поранення в бою та проходив тривале лікування за кордоном.
Про життєвий шлях та службу захисника Вільному Радіо розповіла його дружина Христина.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Юрій Орсуляк народився 22 липня 1990 року у Стебнику на Львівщині. З дитинства був щирим, добрим та вихованим хлопцем. Навчався у Стебницькій загальноосвітній школі №18, де, за словами рідних, проявив себе як відповідальний, товариський та наполегливий учень.
Із ранніх років юнак захоплювався футболом. Після завершення шкільного навчання він продовжив освіту у Кропивницькому, де почав будувати свої подальші плани.
У серпні 2009 року Юрій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Христиною.
“Познайомилися 19 серпня 2009 року через спільних знайомих. У стосунках він був романтичним і завжди дивував на побаченнях”, — згадує жінка.
У 2014 році пара створила сім’ю. У шлюбі в них народилася донька Владислава, якій нині 11 років.
За словами Христини, Юрій був люблячим чоловіком і турботливим батьком.
“Донька була найбільшим сенсом його життя та джерелом натхнення”, — каже дружина.
У мирному житті Юрій працював у Трускавецькому відділенні поліції.
“Його знали як людину слова, відповідального працівника та справжнього професіонала своєї справи”, — розповідає Христина.
Після початку повномасштабного вторгнення у червні 2024 року Юрій приєднався до Корпусу оперативно-раптової дії (КОРД) Нацполіції. Спочатку був штурмовиком у Торецьку, а згодом служив у складі мінометної групи на Костянтинівському напрямку.
Під час служби неодноразово діставав контузій, однак продовжував виконувати бойові завдання.
За відданість справі та участь в обороні країни захисника нагородили нагрудним знаком Національної поліції України “Знак пошани” та відзнакою Президента України “За оборону України”.
12 січня 2026 року Юрій вирушив на чергове завдання.
“Він мені подзвонив і сказав, що чекають машину, вони йдуть на виїзд. Зазвичай коли вони доходили до точки, він мені писав «плюс», «на місці», ну будь-що, щоб я розуміла, що все добре”, — згадує Христина.
Однак цього разу повідомлення вона так і не отримала.
“Проходить час, від нього немає жодного повідомлення, жодного. Я до нього пишу, повідомлення не доставляється. Я дзвоню на WhatsApp — немає. Спочатку думаю, можливо щось зі Starlink. Але пройшов час, і я зрозуміла, що щось сталося. Зранку мені вже дали знати, що він зазнав тяжке поранення”, — розповідає дружина.
Виявилося, що в машину, де перебував Юрій із побратимами, влучив російський FPV-дрон.
“Машина загорілася. Він зазнав 65% опіків тіла та опіки легень”, — згадує жінка.
Юрія доправили до лікарні у Харкові. Туди приїхала й дружина. Згодом захисника перевели до Вінниці, а потім — на лікування до Німеччини.
“Спочатку в Німеччині нам сказали, що стан критичний, максимально критичний, який може бути. Але ніби все почало ставати краще”, — розповідає Христина.
За її словами, лікарям довелося ампутувати Юрію обидві ноги.
“Ми вже домовилися про протезування в Україні. Я була налаштована, що все буде гаразд”, — каже дружина.
Стан захисника певний час покращувався. Проте згодом лікарі виявили бактеріальну інфекцію, яку не вдавалося повністю подолати антибіотиками. Саме вона призвела до різкого погіршення стану.
“Почали відмовляти нирки, потім почала відмовляти печінка. Мені подзвонили: «Терміново приїжджайте в лікарню»”, — каже жінка.
До того моменту вона могла бачити чоловіка лише через вікно палати. Коли стан Юрія став критичним, медики вперше дозволили їй зайти до коханого.
“Вони мені чітко сказали, що ви можете попрощатися. Але я все одно відганяла від себе думку: ні, такого не може бути. На наступний день я приїхала до нього, мене знову до нього пустили. Я вийшла з палати і почали пищати масово всі його апарати, до яких він був підключений. Прибіг увесь медперсонал. Потім вони вийшли і сказали: “Вибачте”. Тобто він мене дочекався”, — каже Христина.
30 січня 2026 року серце Юрія Орсуляка зупинилося у клініці в Німеччині.
У захисника залишилися дружина Христина та донька Владислава. Йому було 35 років.
Рідні Юрія Орсуляка закликають вшанувати його пам’ять і підтримати петицію про надання йому звання Героя України посмертно. Підтримати ініціативу можна за посиланням.
Світла пам’ять.