На початку 2023 року російська армія силами “вагнерівців” захопила спочатку Соледар, а за декілька місяців і Бахмут. Наприкінці року росіяни намагаються встановити контроль над Авдіївкою. Єдиним напрямком, де ЗСУ мали лише успіхи, був Вугледарський.
Разом із заступником комбата 93-ої бригади та іншими військовими підбиваємо підсумки 2023 року на найзапекліших ділянках фронту Донецької області.
6 січня 2023 року армія загарбників захопила село Бахмутське на південний схід від Соледара. Після цього окупанти перейшли до штурму міста.
“У січні пішов повномасштабний штурм з трьох-чотирьох боків, я це бачив десь за півтора кілометра від лінії фронту. Соледар тоді потужно “поливали” артилерією”, — згадує очільник громади Сергій Гошко.
Бійці ЗСУ тримались у Соледарі майже до кінця січня. Бої за місто були запеклими.
“Вони (регулярна російська армія, — ред.) навіть тоді десантуру кинули туди, і вони разом з “Вагнером” просто закидували [людьми позиції ЗСУ]. В них була ідея фікс хоч щось взяти. Тому вони, не жаліючи жодних втрат, закидували тоді просто усім, чим тільки можна”, — розповідає у коментарі Вільному радіо речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий.
10 січня очільник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин повідомив, що його угруповання нібито захопило місто. Як доказ він опублікував фото нібито із Соледара.
Армія загарбників зосередила навколо Соледара у 3-5 разів більше бійців, ніж було у ЗСУ, тому захисники мусили відійти від міста.
“Ми відійшли планово та не дали ворогу оточити наші підрозділи. Підрозділи не побігли. В силу об’єктивних обставин та [задля] збереження особового складу нашого угруповання був плановий відхід на заздалегідь підготовлені позиції. Була побудована за нова лінія оборони та зроблено все, щоб ворог не міг рухатись далі”, — сказав речник Східного угруповання військ ЗСУ Сергій Череватий.
Місто вважається окупованим з 25 січня 2023 року.
За пару місяців росіяни створили північний фланг, з якого пізніше тиснули на Бахмут. Стабілізувати фронт під Соледаром вдалось у березні. З того часу й до грудня 2023 року рух фронту навколо міста був мінімальним.
За даними очільника Соледарської громади Сергія Гошка, у ході боїв від обстрілів загинули 65 містян, ще 99 дістали поранень. Усіх цивільних евакуювати не вдалось.
На січень місяць на ту сторону (на непідконтрольну частину Донеччини, — ред.) депортували 559 осіб”, — казав очільник громади Сергій Гошко.
Під час оборони Соледара окупанти зазнали настільки суттєвих втрат, що прорватися вглиб регіону їм не вдалося. Хоча точні цифри невідомі.
“Попри те, що ворог взяв Соледар та завод Knauf, він втратив дуже багато боєздатних одиниць та ядро “вагнерів”, контрактників, які потім у Бахмуті почали швидко закінчуватись”, — додав командир розвідувального відділення 80-ї бригади з позивним “Зима”.
Взявши під контроль руїни Соледара, армія країни-агресорки стала тиснути на Бахмут з півночі. Закріпитись у Бахмуті росіяни намагалися з літа 2022-го, але тривалий час ЗСУ стримували їхні атаки. Ситуація погіршилась у лютому-березні 2023-го.
“Основою на понад 90% у Бахмуті були “вагнерівці”, і в деякий період їх підтримували десантні війська Російської Федерації. Потім десантники кінчилися і “вагнера” їх замінили повністю”, — розповідає у коментарі Вільному радіо заступник командира батальйону 93-ї бригади Дмитро з позивним “Сокіл”.
20 травня ватажок ПВК “Вагнер” Євген Пригожин заявив, що його бійці нібито повністю захопили Бахмут. До початку червня під Бахмутом було відносно тихо.
“Коли ми вийшли з Бахмута, то закріпилися на найближчих околицях та посадках. “Вагнера” десь через тиждень-два повністю вийшли. Замість них встала регулярна армія, і штурмові дії припинилися. Стало менше артилерії, менше обстрілів, всього менше стало”, — розповідає “Сокіл”.
Ротація російських підрозділів та тимчасове затишшя у Бахмуті стало сигналом дії для підрозділів ЗСУ.
“Це вплинуло на наші війська, які почали діяти південно-західніше Бахмута: від “Каналу” до Кліщіївки та Андріївки”, — уточнює Дмитро.
Після виходу “вагнерівців” із Бахмута російська армія регулярно проводить на цій ділянці фронту ротацію своїх підрозділів.
“Це обумовлено тим, що у противника постійні великі втрати. У підвалах Бахмута зараз живе особовий склад, який стоїть під Кліщіївкою та Андріївкою. Вони звідти їздять на позиції, й ці люди просто закінчуються. Тому все нові й нові підрозділи заходять у Бахмут”, — пояснює заступник комбата 93-ї бригади.
Влітку бійці ЗСУ змогли звільнити деякі території та підійти впритул до Берхівки, що на північ від Бахмута.
Та до кінця року захисникам усе ж довелося відійти зі звільнених позицій.
“Там елітні десантні війська Росії проводили контрнаступальні дії на танках та БМП. Ситуація була дуже складною. І я хочу сказати, що ми рік не бачили десантних військ. Вони мобілізували їх та вчили. Зараз у ворога є багато десантних бригад на Бахмутському напрямку, але з перших контрактників там залишився малий відсоток”, — пояснює співрозмовник.
Ситуацію навколо Бахмута ускладнює й велика кількість безпілотників у окупантів.
“На Бахмутському напрямку у противника дуже багато FPV-дронів, але вони здебільшого використовують їх по передньому краю, а не по тилах. Однак я вважаю, що в районі Кліщіївки та Андріївки перевага у FPV-дронах у нас, але у Хромового перевага у росіян. Вони їх використовують надзвичайно активно і вдень, і вночі”, — говорить “Сокіл”.
Військовий додає: на своїй ділянці фронту бійці 93-ї бригади майже не отримують дрони від держави. Рятують волонтери.
“Забезпечення від держави FPV-дронами надзвичайно низьке, мізер. Наприклад, якщо держава дасть нам 100 FPV-дронів, то волонтери за той же час дадуть нам тисячу-півтори тисячі дронів. Розхід дронів одним екіпажем — 15-20 FPV-дронів на день, але у гарну погоду. У дощ, туман, сніг дрони не працюють”, — говорить заступник командира батальйону 93-ї бригади.
Оператори дронів на фронті — пріоритетні цілі, зазначає співрозмовник.
“Вчора (20 грудня, — ред.) ми знайшли екіпаж FPV-дронів противника та знищили одного. Наступного дня ще одного поранили. Наші літали, а він якраз виставляв FPV-дрон і бігав туди-сюди по терикону, але все ж залетіли (влучили, — ред.) у нього”, — ділиться історією захисник.
Артилерійські бої на Бахмутському напрямку не вщухли. Українські захисники регулярно знищують російську артилерію, але окупанти швидко привозять їй заміну.
“Зараз ми стараємося працювати FPV-дронами по артилерії. У нас є знищення. Ось за останні три дні ми знищили три “Гради” (реактивна система залпового вогню, — ред.). Але якщо тут одну гармату знищив, одразу буде інша. Для них це взагалі не проблема. Вони в одній посадці можуть поставити 10 мінометів через 50 метрів і працювати по черзі. Але загалом я б сказав, що артилерія працює все ж не так [інтенсивно], як минулого року”, — стверджує співрозмовник.
За його словами, озброєння, яке постачають захисникам Бахмутського напрямку, вистачає, щоб стримувати росіян. Та брак снарядів — і західного, і радянського калібрів — все ж відчувається.
Водночас у 2023 році бійці 93-ї бригади стали отримувати більше західної техніки. Наприклад, їм передали САУ Paladin та шведські БМП CV-90.
“Торік у нас не було взагалі західної техніки. Були “Хаммери” в незначній кількості та БМП М113. Техніка, що нам передали, далеко не нова — 90-х років. Однак вона набагато краща, ніж радянська. Навіть модернізація радянської техніки не дає того, що може дати стара західна техніка 90-х років”, — пояснює військовий.
У вересні підрозділи ЗСУ деокупували Андріївку під Бахмутом, а за пару днів вдалося очистити від окупантів Кліщіївку. Після звільнення цих двох сіл лінія фронту під Бахмутом проходить здебільшого “у полях”.
“Плюс міста у тому, що є підвали, укриття, які не потрібно робити. Мінус поля в тому, що ці укриття потрібно постійно копати. Артилерія противника пробиває наші укриття, так само і наша артилерія пробиває їхні укриття, і тобі треба копати та копати”, — розповідає “Сокіл”.
На початку грудня третю окрему штурмову бригаду замінили під Бахмутом. Тепер оборону Кліщіївки тримають бійці 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр”.
“Зараз (наприкінці грудня 2023 року, — ред.) стоїмо східніше Кліщіївки. Тепер проти нас — 72-тя бригада, 83-тя десантно-штурмова бригада, а також заїхали “вагнера” й підрозділи “Ахмата”. Останні діють у північній Кліщіївці. “Вагнера”, які зараз з’їхали, вже не ті, які були, та не у тій кількості. Їх, можливо, рота чи батальйон. Тобто це не ті тисячі “вагнерів”, які були у Бахмуті і яких кожен день нових та нових підвозили”, — ділиться спостереженнями “Сокіл”.
Через посилення тиску російських сил на Кліщіївку ЗСУ мусили дещо відійти.
“Зараз (у грудні 2023 року, — ред.) вони (окупанти, — ред.) активніше діють через те, що у нас є успіхи під Кліщіївкою. Бої зараз ідуть поряд із залізницею, це великий бар’єрний рубіж”, — каже військовий.
Авдіївка фігурувала у зведеннях Генерального штабу та поліції весь 2023-й. Наприкінці року “ворота у Донецьк” стали найгарячішим напрямком Донеччини. Ситуація різко загострилась 10 жовтня, коли російські військові почали масовано атакувати позиції ЗСУ навколо Авдіївки. Очільник міської ВА відзначав, що таких потужних штурмів не було навіть на початку повномасштабного вторгнення.
“На початку [відкритого вторгнення] було використання десь 20-25 одиниць техніки, а вчора (10 жовтня, — ред.) їхали близько 50 одиниць броньованої техніки одночасно з різних напрямків. Але в реалі їх було набагато більше: десь до 100 одиниць техніки за добу”, — казав начальник Авдіївської ВА Віталій Барабаш.
10 грудня під Авдіївкою зафіксували найбільшу кількість атак за весь час наступу росіян на місто. Спираючись на відкриті дані, військові аналітики заявили, що приблизно в цей час армія країни-агресорки дещо просунулась на північному фланзі Авдіївки. Окупантам нібито вдалося захопити очисні споруди та частину дачного сектора на північний схід від міста.
Попри значні втрати, яких ЗСУ щодня завдають інтервентам, повністю зупинити їхній рух поки що не вдається.
OSINT-дослідники в середині грудня нарахували 312 одиниць втраченої росіянами техніки під Авдіївкою. Водночас українські захисники нібито втратили у 13 разів менше техніки.
На мапі аналітиків з DeepState просування окупаційної армії у деяких місцях сягають понад 5 кілометрів. Через це утримувати оборону міста стає важче, адже росіяни наближаються до логістичних шляхів українських захисників.
У 2023 році лінія фронту на Вугледарському напрямку проходила по селах Новодарівка, Нескучне та Новодонецьке. Протягом літа підрозділи ЗСУ змогли звільнити шість населених пунктів на цьому напрямку.
Окупанти називали цю ділянку фронту Времівським виступом. Він утворився 2022 року внаслідок російського наступу на межі Запорізької та Донецької областей. Тривалий час ЗСУ тримали оборону в селі Времівка, на честь якого й назвали цю ділянку.
Станом на грудень 2023 року ЗСУ припинили тут наступальні дії, але й російська армія не змогла повернути жодну з втрачених влітку позицій.