Виховує сина з інвалідністю та шукає новий прихисток: мати-одиначка з Сіверська потребує допомоги
50-річна Валентина Гончарова аж до минулого тижня не наважувалась виїхати з рідного Сіверська. Жінка сама виховує двох синів, один із них серйозно хворіє. У своєму будинку вони близько року прожили на волонтерській допомозі, а коли жити в місті стало геть нестерпно, все ж погодились на евакуацію. Зараз родина у пошуках окремого житла, яке необхідне для сина з інвалідністю, та просить небайдужих допомогти.
Постійні звуки “прильотів” російських снарядів, відсутність світла та очікування гуманітарної допомоги — таким був рік повномасштабної війни для родини Гончарових із Сіверська. Та від евакуації Валентина, мати двох синів, відмовлялася до останнього — каже, пересилював страх залишитись наодинці зі своїми труднощами та ще й в чужому місті. До того ж жінка хвилювалася, чи витримає здоров’я її старшого сина, який має психічне захворювання та страждає на епілепсію.
“Ви розумієте, як це, коли маєш двох діток, сама їх виховуєш, от взяти і поїхати в невідомість. Це просто страшно. У Сіверську я маю свій дім, приватний будинок у нас, а куди податись, куди втекти від війни…” — розповідає Валентина.
Попри те, що ситуація в місті день за днем ставала гіршою, туди, ризикуючи життям, приїздили волонтери. Вони привозили місцевим їжу, речі першої потреби та дрова, й це допомогло родині перезимувати.
“Мій дім один раз постраждав — трохи довелось латати вікно, але цілий. Тоді прилітав снаряд на нашу вулицю. Сусідні будинки теж цілі. Тільки одного майже немає. Добре, що люди там не жили, вже давно виїхали”, — розповідає Валентина Гончарова.
Поліція, місцева влада та волонтери в один голос вмовляли сім’ю виїхати з прифронтового міста, доки є можливість. Три дні тому Валентина все-таки погодилась — родину евакуювали до Дніпра.
“Міська рада сказала, що волонтери нас вивезуть та нададуть нормальні умови для життя. Волонтери взяли нас та ще одну родину. Спочатку поселили у Краматорську, переночували у притулку від церкви, а потім вже поїхали до Дніпра”, — каже жінка.
Тут, у Дніпрі, родині запропонували на деякий час оселитись у шкільному спортзалі. Таких умов, каже Валентина, може не витримати її син, який страждає від нападів епілепсії та має другу групу інвалідності.
“Йому за показаннями лікаря треба мати, так скажемо, власний куточок, щоб ніхто не чіпав і було тихо”, — пояснює співрозмовниця.
Тож їм на два дні оплатили кімнату у Дніпрі, а зараз волонтерська організація та сама Валентина шукають для родини прихисток.
“Влада каже, що волонтери нам у всьому допоможуть, але треба час. Був ще один варіант — вже окрема кімната, але на другому поверсі. Син не зможе спускатись вниз. Поки залишаємось у кімнаті, що нам оплатили, але далі вже за власні гроші. Я не проти, але можливості обмежені, а ще треба ліки кожного дня для сина. Добре, що в Сіверську з цим нам допомагали військові лікарі. Живу з надією, що просто не залишусь на вулиці або не доведеться повертатись додому. Всім зараз важко, я розумію. Тримаюсь заради моїх дітей”, — зізнається Валентина Гончарова.
Переселенка просить небайдужих допомогти подолати ці труднощі. Якщо маєте бажання та можливість допомогти родині Гончарових, можете перерахувати будь-яку доступну суму на картку Валентини.
5167 8032 0532 4762 (Ощадбанк)
Валентина Гончарова звернулася по допомогу до Вільного радіо з проханням розповісти її історію. Ми не змогли залишитись осторонь. Якщо ви хочете поділитись своєю історією або новиною, скористайтеся формою зворотного зв’язку на сайті.
Нагадаємо, минулого тижня з прифронтового Сіверська евакуювали Ольгу Давишню та чотирьох її дітей. Родину теж тимчасово розмістили в Дніпрі, доки волонтери збирають їм кошти на новий дім. Загалом хочуть зібрати 6 тисяч євро та запрошують небайдужих долучитися.
Читайте також:
3Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
