Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Олександр Бінецький із Вінниччини — один із них. Чоловік захищав країну з часів АТО. Загинув захисник у серпні 2023 року на Донеччині. Олександру назавжди залишиться 30.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами.
Олександр Бінецький родом з Браїлова Вінницької області. У 2015 році чоловік пройшов строкову військову службу, а наступного року підписав контракт і відправився в зону АТО на сході України.
“До повномасштабного вторгнення ми жили у Часовому Ярі, потім переїхали до Київської області. У 2021 році в нас народився довгоочікуваний син Ілля. Чоловік його завжди називав Іллюша. Саша дуже любив машини та мотоцикли, з раннього дитинства вчив сина водити машину”, — розповідає Вільному радіо дружина загиблого Поліна Бінецька.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Олександр знову взяв до рук зброю.
“Чоловік не зміг стояти осторонь. У березні 2022-го став командиром добровільного територіального загону оборони при Президентові України в місті Вишневому. Взагалі Саша з дитинства мріяв стати військовим”, — каже Поліна.
16 червня 2022 року захисник долучився до лав 101-ї окремої бригади охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова. У липні Олександра відправили на навчання до Великої Британії.
З жовтня 2022 року чоловік воював поблизу Бахмута. Тоді захисник уже мав звання старшого солдата.
“Саша не любив говорити про війну. Особливо нічого не розповідав, щоб я не хвилювалась, але я завжди бачила, як йому важко”, — зізнається дружина захисника.
Життя 30-річного Олександра Бінецького обірвалося 30 серпня 2023 року поблизу Дружби Донецької області. Боєць зазнав несумісних із життям поранень, підірвавшись на міні під час бойового завдання.
“Ми всією родиною чекали на відпустку, мріяли поїхати до Карпат, постійно з чоловіком про це говорили. Коханий дуже любив проводити час із сімʼєю, дивитися разом фільми, готувати щось смачне всією сімʼєю. Саша дуже хотів, щоб у нас народилася ще донечка, хотів назвати її Варвара, але, на жаль, ми не встигли”, — ділиться Поліна.
Дуже добрий і веселий — таким дружина згадує Олександра.
“Мій чоловік завжди всім допомагав, нікого не міг залишити у біді. Завжди був душею компанії, любив співати. Ми дуже ним пишаємось, він наш герой”, — говорить співрозмовниця.
Рідним Олександра, додає дружина, дуже не вистачає його.
“Додому на Сашу чекали всі родичі та друзі, в нього їх було дуже багато. Ми завжди про нього говоримо, згадуємо всі моменти нашого щасливого життя. Наш син досі бігає до дверей, сподіваючись, що приїхав тато”, — із сумом каже дружина полеглого оборонця.
Світла пам’ять захиснику України.