Цьогоріч День вишиванки в Україні відзначають 16 травня. Наші читачі поділились зворушливими фото вишитих сорочок, які вивезли ще з Донецька у 2014 році, які з Бахмута подорожують країнами Європи, які згоріли у бомбардованому Маріуполі. Вишиті власноруч і придбані у майстринь, сімейні реліквії та святкове вбрання. А ще — розповіли свої щирі історії.
До Дня вишиванки Вільне радіо провело у 2023 році конкурс світлин та історій вихідців з Донеччини. Ми зібрали історії учасників, які розповіли про свій улюблений традиційний одяг більше.
Соледарська сіль і вишита сукня як обереги
Ірина Тесленко показала фото у вишитій сукні, та додала більше атрибутів з Донеччини. Ще до відкритої війни дівчина сфотографувалась з сіллю з соледарських шахт у солонці, яку виготовили у Слов’янську.
“Хотілося розповісти про сіль, яку фотографувала з прикрасами. У мене був досвід спуску у соляні шахти Соледару, там багато розповідали. Можна сказати індустріалізація Донбасу розпочалась з родовищ солі, а для місцевих вона завжди означала більше, ніж для інших. Навіть на випускному моя вчителька в школі подарувала кожному випускнику класу сувенірний шматочок солі — як згадку про Батьківщину, і як оберіг. То він зі мною поїхав на Рівненщину. А на початку війни в мене з’явилась така думка, що росіяни не пройдуть далі наших міст, бо Україну хтось наділив соляним кордоном від нечисті. Звучить містично, але поки що так і відбувається.
До слова, ємність для солі на фото — зі Слов’янська. Там видобували глини, чудовий посуд був. Дуже багата земля Донеччини, яке місто не візьми”, — розповідає Ірина.
Фото у будинках, яких більше нема
Бахмутяни фотографувались у вишиванках вдома. Зараз, нажаль, ці будинки вже зруйновані. Але збережені фото та добрі спогади.
“Світлина зроблена на балконі будинка по вулиці Чайковського, який на цьому тижні було повністю зруйновано”, — згадує Наталя Вишневецька.
“Фото зроблене вдома — Ювілейна 83….все згоріло….а вишиванки з нами!”, — ділиться Ганна Чумак.
Вишивка — як психологічне розвантаження
Ганна Чуркіна почала вишивати за прикладом мами, це її вид антистресу. Так вишила собі сорочку власноруч:
“В мене мама давно вже вишиває і картини, і одяг. Я теж не хотіла відставати. Цю сорочку вишивала, мабуть, у 2015 році, вже не памʼятаю скільки часу, але я тоді втратила роботу в Макіївці, приїхала додому в Бахмут і займалася вишивкою як хобі та психологічним розвантаженням”, — згадує дівчина.
“У вінчальних вишиванках повернемось до Маріуполя”
Катерина Калюжна — журналістка з Маріуполя. У сімейних вишиванках вони сфотографувались з чоловіком Володимиром ще вдома. Володимир — поліцейський, який до останнього працював у блокадному Маріуполі, а нині продовжує службу на Донеччині.
“Наші вишиванки залишилися в Маріуполі. Коли покидали місто Марії, з собою речей фактично не взяли. Проте тоді, перебуваючи під постійними обстрілами, дали обіцянку, що як виберемося — обвінчаємося. Й обов’язково на свято одягнемо вишиванки.
Так і сталося. 21 вересня 2022 року ми здійснили обіцянку, дану в пекельному Маріуполі. Тепер у нас є нові вишиванки. Проте вони — з присмаком нашого Маріуполя. В той день дали нову обіцянку: обов’язково одягнемо їх, коли повернемося в наш український Маріуполь”, — розповідає Катерина.
Купили сорочки на Буковині
Віта Олександрівна разом з сином з Донеччини переїхала на Буковину. Вже там придбали собі вишиванки.
“Так склалося життя, що прийшлося виїхати з Донеччини. Зараз проживаю на Буковині . Познайомилася з дівчатами — “подругами по голочці”. Ходимо на виставки вишивок в музеї. Пізнаю більше культуру України, і це цікаво. На фото вишиванки не вишиті мною , але ж гарні буковинські. Я і мій син”, — розповідає жінка.
Святкували у вишиванках День Шахтаря
Вишиванка Людмили Кириченко — з Соледара. Там вдома вона разом з батьком вдягали вишиті сорочки на святкування Дня Шахтаря. Їх вдалося зберегти та вивезти.
“День Шахтаря, Соледар 2019 рік, родина: тато з донечкою. Вишиваночки вивезли в Черкаську область у 2022 році”, — згадує Людмила.
Евакуйована з Бахмута вишиванка
Бахмутянка Вероніка Євдовська сукню вишивала власноруч. Тато дівчини зміг вивезти вишиванку з міста.
“Вишиванка — сукня, вишита своїми руками, вклала в неї всю душу, всю любов до рідної України, до рідного краю Донецької області. Ободок для волосся “Маки” зроблено власноруч моєю мамою. Завдяки батьку вишиванка не була знищена вогнем у рідному місті Бахмут, він вивіз її коли була можливість”, — розповідає дівчина.
Вишиванки не зберегли, зберегли одне одного
Родина Вікторії Олександрівни з Маріуполя. Їхні вишиванки залишились і згоріли вдома. Людям вдалося вибратися, і зараз вони в евакуації очікують повернення свого захисника, що боронить Україну.
“Наша родина, але ще не в повному складі! Дякуємо Богу що всі живі.І прийде той час, коли ми знову обʼєднаємось! Молимось і дуже чекаємо на нашого Героя.
Все майно разом з вишиванками згоріло в Маріуполі, але життя продовжується і ми знову у вишитих сорочках! Бо ми Українці-незалежні, сильні, вільні, незламні”, — ділиться жінка.
Вивезла валізу вишиванок
Бахмутська волонтерка Ангеліна Шостак згадує, що з дому вивезла цілу валізу вишиванок. Пара Шостаків популяризують вишиванку на Донеччині вже не один рік. Їхній колекції можна позаздрити. А для конкурсу обрали особливі:
“Ми взяли із собою з Бахмута зовсім небагато речей — документи, фотоальбоми, пару джинсів, светрів і футболок. Проте я взяла велику валізу, в яку спакувала всі вишиванки, серед яких і вишиті моєю Матусею. Саме ці парні вишиванки я замовила на 30-річчя нашого весілля, яке мали святкувати в березні 2022-го в Єгипті”, — розповідає Ангеліна.