Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Харківської області Максим Єрпульов. Чоловік служив водієм у 80 ОДШБр та боронив Донеччину.
Мати Максима Лариса зв’язалась з нашою редакцією через соцмережі. Вільне радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Максим Єрпульов народився 17 вересня 1990 року у Мерефі Харківської області. Закінчив автотранспортний технікум та Харківську національну академію міського господарства за спеціальністю електромеханіка. Працював у Пісочині водієм, займався ремонтом автомобілів.
“Максим був дуже порядним, на нього можна було покластися в усіх питаннях. Я виховувала його змалечку сама і він завжди за мене заступався, горою стояв за сім’ю. Він і пішов воювати за нас, тому що розумів, що треба захищати маму, захищати доньку. Він вірив, що перемога буде за нами”, — згадує сина Лариса.
Навесні 2023 року Максим долучився до війська, теж водієм. Ніс службу у 80 ОДШБр, спочатку у Житомирі, згодом підрозділ перевели у Донецьку область під Кліщіївку.
“Максим був відмінним водієм. Витягував дуже багато хлопців. Він їздив на передову, забирав [поранених] хлопців з нуля. Побратими розповіли, що він врятував близько 70 людей. А коли в підрозділі було багато поранених і загиблих, він пішов на нуль, аби замінити побратимів. Попалась така територія, звісно, там було дуже важко вижити, де вони опинились”, — розповідає мати.
Максим отримав два поранення, після лікування повернувся на фронт. 23 вересня чоловік приїжджав побачитись з рідними, а з початку жовтня зв’язок з ним зник. Максим вважався зниклим безвісти. Підтвердити загибель військового вдалося за ДНК-експертизою знайдених тіл загиблих.
Посмертно Максима нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня та медаллю “Незламним Героям російсько-української війни”.
Рідні створили петицію з проханням надати Максиму Єрпульову звання Героя України.
“Мені дуже хотілося б, щоб його запам’ятали, як воїна. Я більше нічим не можу йому допомогти. Онука дуже страждає, але батька їй вже не повернеш. Але хотілося б, щоб про нього жила пам’ять”, — каже Лариса.
Поховали захисника в рідній Мерефі. Йому назавжди залишиться 33 роки.
У Максима залишились мати та 14-річна донька Марія.
Світла пам’ять полеглому захисникові.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
