Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — запоріжець Андрій Стрибицький, який у цивільному житті був служителем церкви та волонтером, а на фронті став сержантом 81 аеромобільної бригади.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Про захисника розповіли журналісти “Суспільне. Запоріжжя”.
Андрій Стрибицький — 32-річний військовослужбовець із позивним “Отаман”. У цивільному житті він був служителем церкви та волонтером. Разом із дружиною Альоною подружжя виховувало двох дітей — доньку та сина.
Після початку повномасштабного вторгнення Андрій вступив до лав ЗСУ та став головним сержантом роти 81 аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ. Після навчання у Великій Британії він вирушив на Луганський напрямок.
“Я просто хочу бути корисним для своєї країни, і куди ви мене відправите, туди я і піду”, — згадують рідні слова Андрія.
На фронті захисник тримав оборону Білогорівки протягом восьми місяців. За службу його відзначили нагрудними знаками “Ветеран війни” та “Золотий хрест”.
За час служби побачитися з близькими чоловік зміг лише тричі, але завжди намагався підтримувати з ними зв’язок телефоном.
“Ми з дітьми кожен вечір молилися за нього”, — згадує дружина Альона.
Остання зустріч родини відбулася під час сержантських курсів Андрія в Житомирі.
29 січня 2024 року Андрій Стрибицький загинув під час виконання бойового завдання на Луганщині внаслідок мінометного обстрілу, рятуючи побратимів.
За кілька днів до загибелі він сказав дружині:
“Якщо зі мною щось станеться, я хочу, щоб ви всі знали: все недарма, і я ні про що не шкодую”.
У Андрія залишилися дружина та двоє дітей. Його син Лука каже, що хоче піти шляхом батька.
“Я хочу військовим стати. Як тато”, — говорить він.
Вічна пам’ять загиблому захиснику України.