“Я кожного дня відправляю команди у прифронтові райони. Їхній єдиний захист — бронежилети, шоломи та моя молитва”, — каже директор “Карітас Краматорськ” отець Василь Іванюк. Благодійний фонд уже 10 років підтримує людей у скруті. Зараз його працівники видають гуманітарну допомогу та підтримують переселенців, ветеранів, людей з інвалідністю й безробітних. Директор фонду розповів Вільному радіо про виклики війни та нові проєкти для місцевих громад.
Цьогоріч команда благодійного фонду “Карітас Краматорськ” відзначає свій 10-річний ювілей. З 2015 року організація встигла реалізувати понад 90 проєктів, спрямованих на допомогу переселенців, підтримку соціально незахищених людей та розвиток громад.
“Ми завжди прагнули допомагати тим, хто цього потребує. До повномасштабної війни основний фокус був на ВПО: надавали продуктову, фінансову, гігієнічну допомогу, сприяли працевлаштуванню та перенавчанню. Однак війна внесла свої корективи, і тепер масштаби нашої роботи значно зросли”, — зазначає директор фонду Василь Іванюк.
До 2022 року фонд зосереджувався на адаптації переселенців до життя в нових громадах, а також розвивав ініціативи для ветеранів війни та їхніх близьких.
“У фонді “Карітас Краматорськ” було близько 67 підприємств, які могли стати основою для створення кластера — об’єднання компаній, що дозволило б краще розуміти ринок і взаємодіяти між собою. Ми вже мали певний досвід, напрацьовану клієнтську базу, і почали отримувати прибуток”, — розповідає отець Василь.
Фонд допомагав людям, які не могли знайти роботу, отримати нові навички. Таке перенавчання пройшли загалом 142 людини. Більшість навчалися у сфері обслуговування — наприклад, опановували перукарську справу чи проходили курси манікюру. А тим, хто вирішив розпочати власну справу, надали гранти на її запуск.
Одним із найбільш успішних проєктів фонду була підтримка сільськогосподарських виробників. Тоді працівники організації видали 778 грантів на суми від 7,5 до 24 тисяч гривень. Ці кошти дозволили людям закупити птицю, корм, ветеринарні препарати та інші необхідні матеріали для ведення господарства. За підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини фонд зміг придбати приміщення у Краматорську й автомобіль, а також створити команду з 25 фахівців. Вони надавали домашню опіку та юридичну підтримку, допомагали зі справами та працювали з дітьми.
“Ми докладали всіх зусиль, щоб об’єднати суспільство та згладити напруженість, особливо під час адміністративної реформи, коли створювалися нові громади. Часто виникали конфліктні ситуації, адже не всі мешканці хотіли приєднуватися до нових центрів”, — розповідає директор фонду Василь Іванюк.
Після повномасштабного вторгнення фонд евакуювався до Червонограда Львівської області. Там команда налагодила співпрацю з місцевою владою.
“Ми знали, що мусимо працювати, де б ми не були. Тому першочерговим завданням було знайти можливості для продовження нашої діяльності. На щастя, нас підтримали і прийняли”, — говорить директор фонду.
Проте вже до осені 2022 року більшість команди повернулася на Донеччину, щоб працювати на місці.
“Я кожного дня відправляю команди у прифронтові райони. Їхній єдиний захист — бронежилети, шоломи та моя молитва. Ми постійно оцінюємо ризики, але небезпека все одно залишається. Це виклик для мене особисто, адже за кожного члена команди я переживаю, як за рідного”, — зізнається отець Василь.
У Червонограді нині залишається лише один із проєктів фонду — надання сталих соціальних послуг, зокрема домашня опіка, дитячий центр і бухгалтерія.
Решта команди — 90 людей зі 130 — працює на Донеччині. Їхній офіс розміщується за кілька десятків кілометрів від Краматорська.
Та благодійники вже знають, як діятимуть, якщо доведеться знову покидати регіон.
“У нас є чіткий план евакуації на випадок загострення ситуації. Якщо нас “витіснятимуть” з Донецької області, ми переїдемо на північ Дніпропетровщини. Я вже домовився з місцевими громадами — вони готові нас прийняти. Якщо доведеться виїжджати, ми вирушимо разом із сім’ями, домашніми улюбленцями, і нам потрібно буде облаштовуватися на новому місці. Але я впевнений, що громади нас підтримають”, — підсумовує директор фонду.
Важливою частиною місії фонду благодійник називає роботу з дітьми прифронтового регіону. В дитячому центрі працює простір, де малеча може спілкуватися та соціалізуватися.
“На Донеччині ситуація унікальна: з 2019 року діти фактично не контактують між собою. Спочатку був карантин через COVID-19, потім — війна. Школи перейшли в онлайн-формат. Тому ми, на свій ризик і з благословення батьків, почали організовувати невеликі групи по 3-5 дітей, щоб вони могли спілкуватися. Через ігри, освітні програми та взаємодію вони отримують важливий досвід. Ми ніколи не шкодували ресурсів на такі ініціативи, і вони дають свої результати”, — розповідає директор фонду.
Серед інших задач фонду — видача гуманітарної допомоги, пошук тимчасового житла для переселенців, забезпечення людей меддопомогою. З початком відкритої війни роботи у благодійників побільшало, каже отець Василь.
Загострилася й проблема доступу до соціальних послуг для малозабезпечених, людей з інвалідністю та літніх людей.
“Це змусило нас переосмислити підходи: допомога має бути мобільною. Ми йдемо до людини, а не вона до нас”, — розповідає директор благодійного фонду “Карітас Краматорськ” Василь Іванюк.
Фахівці кризового центру, який працює на Донеччині, доглядають 89 людей, які не можуть самостійно про себе подбати. Також до центру можуть прийти люди, яким потрібна юридична чи психологічна допомога або консультація спеціаліста.
Крім того, фонд і далі працює з безробітними та розвиває навчальні програми для людей, які хочуть здобути нову професію.
Фонд закликає охочих долучатися до роботи організації.
“Це не обмежується лише фінансовою підтримкою на реалізацію наших проєктів, хоча, безперечно, будь-яка фінансова допомога була б дуже цінною”, — каже директор фонду.
Найбільше, зазначає він, організації необхідна допомога в поширенні інформації та залученні волонтерів.
“Ми шукаємо людей, які можуть допомогти з транспортуванням і розвантаженням гуманітарної допомоги, а також готові допомогти в інших сферах. Будь-яка допомога для нас дуже важлива”, — підсумовує Василь Іванюк.
Раніше ми розповідали про благодійний фонд “Після служби”, який допомагає українським ветеранам і військовим адаптуватися до цивільного життя. Людям надають юридичну допомогу, психологічну підтримку та медичну реабілітацію, допомагають опанувати новий фах і знайти роботу.