Підтримайте Вільне Радіо
Із серпня 2025 року до перлини Донеччини — Святогірська — припинили курсувати соціальні автобуси. Приватні пасажирські рейси скасували ще раніше через ризики ДТП. Тож нині до міста можна дістатися лише власним транспортом. Журналісти Вільного Радіо поговорили з очільником громади про безпекові аспекти поїздок, а також розпитали людей, які нещодавно відвідали Святогірську лавру, про їхній досвід.
Ідея цього тексту виникла після кількох звернень до нашої редакції із запитанням, чи можна зараз дістатися Святогірська та як саме. Тож ми підготували роз’яснення від очільника громади й поспілкувалися з тими, хто нещодавно побував у місті.
У 2024 році до Святогірська курсували платні автобуси з Краматорська за маршрутом Краматорськ — Святогірськ — Студенок. Один квиток коштував 150 гривень. Але цей рейс скасували.
У диспетчерській Краматорського автовокзалу журналістам Вільного Радіо повідомили, що ані платні, ані соціальні автобуси до Святогірська більше не їздять.
В автовокзалі Слов’янська — ще одного міста, звідки раніше можна було доїхати автобусом до Святогірська — також відповіли, що станом на літо 2025 року маршрутів до Святогірська звідти немає.
Рух платних автобусів припинили через логістичні потреби військових, розповідає очільник громади.
“Є певні моменти — військові переправи, через які не мають рухатися пасажирські перевізники. У 2024 році дійсно був автобус від перевізника. І чим це закінчилося? Він потрапив в аварію на трасі між Слов’янськом та Святогірськом — там постраждали люди. Тому й скасували його. Зараз не мирне життя”, — пояснює Вільному Радіо очільник Святогірської міської військової адміністрації Володимир Рибалкін.
Дістатися Святогірська стало ще складніше з 4 серпня 2025. Саме тоді гуманітарна місія “Проліска” повідомила про тимчасове призупинення своєї програми соціальних автобусних маршрутів.
Вони пояснили це рішення посиленням бойових дій на території Донецької та Дніпропетровської областей, через що зросла кількість заявок на евакуацію. Тому, маючи обмежений ресурс, організація перенаправила більше сил саме на евакуацію.
Безкоштовний транспорт для жителів Святогірської громади надавали й інші благодійники, але вони також скасували свої рейси.
“У нас було два рейси: один йшов маршрутом Святогірськ — Микільське — Хрестище — Слов’янськ. Ще один маршрут був Тетянівка — Сидорове — Маяки — Слов’янськ. Ці автобуси нам забезпечувала ADRA (міжнародна благодійна організація, — ред.). “Проліска” також возила до Слов’янська та Краматорська через село Хрестище. Ці автобуси повністю покривали потреби громади й працювали понад два роки. Тепер обидві організації через безпекову ситуацію прийняли рішення не заїжджати до Святогірська. ADRA не скасувала свої рейси, але тепер автобус курсує за маршрутом Маяки — Слов’янськ — Хрестище. До Святогірська не їде”, — роз’яснює голова Святогірської МВА Володимир Рибалкін.
Зараз місцева влада організовує рейси в односторонньому порядку — у Святогірській громаді працює евакуація.
“Ми з міжнародними організаціями вивозимо людей, які цього потребують. Громада перебуває в зоні бойових дій. Тому я кожному нагадую про 2022 рік, коли ніхто не хотів гинути під обстрілами, — і хочу закликати: не чекайте, краще евакуюйтеся”, — закликає Володимир Рибалкін.
До Святогірська все ще можна дістатися, але своїм ходом.
“У нас немає ніяких перешкод. Усі дороги вільні — можна хоч пішки прийти в місто, хоч на машині, хоч на велосипеді заїхати та відвідати місця, які подобаються. Навіть паспортного контролю в нас немає — жодних блокпостів чи перевірок”, — говорить голова Святогірської МВА.
Втім, перед поїздкою варто зважати на безпекову ситуацію, наголошує очільник громади.
“Я хочу, щоб усі розуміли: те, що відбувається навколо, — це не іграшки. По Святогірській громаді теж “прилітає”, і буває, що б’ють по житлових будинках. Щоб не довелося обирати, кого рятувати — поранену бабусю чи військового. Тому, поки тут не закінчилися бойові дії, я закликаю підтримувати ЗСУ та спокійно перечекати десь”, — каже Володимир Рибалкін.
Але якщо ви все ж хочете приїхати до Святогірська, важливо стежити за часом, адже з 21:00 до 05:00 у громаді діє комендантська година. Тож варто планувати поїздку так, аби вона припадала на денні години й ви мали час на пересування містом до настання обмежень.
Дістатися Святогірська можна й на таксі — в області продовжує працювати декілька служб. Тож жителі інших регіонів, які не мають своєї машини, можуть доїхати потягом до Краматорська, а звідти — на таксі до Святогірська. Ціни можуть відрізнятися залежно від перевізника. Наприклад, у популярних онлайн-сервісах замовлення таксі поїздка в один бік може обійтися приблизно у 1200 гривень.
Бахмутянка Наталя Мороз — одна з тих, хто влітку 2025 року їздив до міста власною машиною. Ми попросили її поділитися свіжим досвідом.
“Ми їхали до Святогірська власним автомобілем з іншої області. Дорога не зайняла багато часу — траса гарна, і ми жодного разу не стояли в заторах. За весь час поїздки я навіть не пригадаю, чи був хоч один блокпост на шляху до Святогірська. Можливо, десь один зустріли в області, але проїхали його швидко, без затримок”, — ділиться з Вільним Радіо Наталя Мороз.
До міста вона прямувала трасою через село Богородичне.
“Дорога там гарна. Тільки міст через річку в селі підірвали, коли були бої. Але замість нього зробили насип, і по цій переправі всі їздять”, — говорить Наталя Мороз.
У місто вона заїхала без перевірок, блокпостів та інших перешкод. Та попри те, що поїздка була вдалою, жінка поділяє застереження очільника громади щодо безпеки.
“Я вважаю, що кожен сам для себе має вирішувати все, що стосується його безпеки. Наприклад, я для себе зробила висновок, що більше поки не поїду до Святогірська. Я їздила туди час від часу — крім літа, були там ще у березні. Ось тоді було значно спокійніше, ніж у липні. А зараз — дуже неприємне відчуття, що фронт близько. FPV-дрони літали десь поблизу, і не знаєш, пощастить тобі чи ні. І що ти від цього виграєш?.. Поки що ситуація стала більш напруженою”, — вважає бахмутянка.
Вона каже, що місто справило на неї гнітюче враження тиші та порожнечі.
“Святогірськ зараз — дуже тихе місце. Заїжджаєш і тебе зустрічає така незвична тиша. Це надовго запам’ятовується — неймовірна пустельність. Людей майже не видно. Наприклад, раніше, щоб сфотографуватися на мості, треба було чекати моменту, коли поряд нікого не буде. А зараз усе навпаки — ми чекали, коли хтось пройде повз, щоб попросити сфотографувати нас”, — ділиться Наталя Мороз.
Попри це, у місті залишаються мешканці — зокрема, у Святогірській лаврі.
“Там є такий будинок, де в мирному житті зупинялися люди, які приїжджали в монастир. Зараз там теж є люди. Напевно, переселенці — ми бачили дитячі велосипеди, розвішаний одяг. Можливо, там і зараз можна зупинитися тим, хто приїжджає — варто спитати тим, хто планує поїздку”, — додає бахмутянка.
Ще один спосіб дістатися до Святогірська — велосипедом. Наприклад, можна приїхати потягом із іншої області до Краматорська, а решту шляху подолати на двоколісному.
Саме так до перлини Донеччини їздить краматорчанин Денис Колісниченко. Дорога від Краматорська до Святогірська в один бік займає в нього близько трьох годин. Тож, якщо провести в самому місті 1–2 години, подорож займає майже цілий день. До міста він заїжджав зі східного боку — дорогою через село Тетянівка.
“Можу підтвердити, що й на велосипедах ми не зустрічали блокпостів чи якихось перевірок — усе вільно. Ми їхали через Слов’янськ, потім — Маяки, Сидорове, і заїжджали через Тетянівку. Велосипедом там їхати спочатку дуже приємно — через Маяцький ліс. Приблизно 7 кілометрів просто котишся з гори, і ще й дуже красиво навколо. Але після Сидорового складно — дорога йде вгору, кілька підйомів. Сама траса гарна, транспорту мало”, — ділиться Денис Колісниченко.
Враження від самої лаври у велосипедиста і його товаришів залишилися гарні.
“Ми приїхали з друзями. Через Тетянівку виїхали прямо на пам’ятник Артему, сфотографувалися, а далі поїхали повз місце, де згорів дерев’яний храм, — на гору до самої лаври. Потім попросили монахів, і вони нас пропустили лаврою вниз до річки. До речі, коли спускаєшся, там є маленький зоопарк — павичі та інші птахи. Поряд із вольєрами — колонка з чистою джерельною водою. Її можна пити, тому раджу всім це знати наперед”, — говорить краматорчанин.
Втім, саме місто залишило по собі не такі позитивні спогади.
“Поряд із мостом, який відремонтували після підриву, ще з мирних часв живуть коти. Це така місцева “пам’ятка”! Але по самому мосту можна пройти лише пішки або на велосипедах — його перекрили бетонними блоками. Тож краще не розраховувати, що можна заїхати автівкою просто до лаври. До повномасштабної війни біля мосту завжди було жваве туристичне життя. А зараз — усе тихо”, — ділиться Денис Колісниченко.
Так само, як і бахмутянка Наталя Мороз, він відзначає незвичну безлюдність колись туристичного Святогірська. Річка, якою раніше каталися на катамаранах, нині заростає очеретом і мулом.
“Атмосфера в місті — не найкраща. Видно, що все трохи покинуте, заросло, особливо річка Сіверський Донець. Місто просто існує, явно бракує коштів. Але я б не сказав, що в місті тривожно через війну. Навпаки — це одне з найтихіших міст області. Тому хочеться вірити, що після війни його відновлять і знову тут буде багато людей, туризм і все буде супер”, — підсумовує краматорчанин.
Нагадаємо, станом на середину 2025 року з 28 багатоповерхівок Святогірської громади руйнувань різного ступеня зазнала 21. З майже п’яти тисяч приватних будинків зруйновані або пошкоджені понад півтори тисячі.