Підтримайте Вільне Радіо
“Где Христос родившися, там звізда явившися, над вертепом сіяє, Христа-царя являє”, — такими колядками зустрічали Різдво на Донеччині 100 років тому. Традиційні святкові пісні й вірші місцевих жителів записав етнограф Лука Гаєвой, який працював у Бахмутському районі. Вже тоді він зазначав, що частина пісень були втрачені, а звичай колядувати відходив. Розповідаємо, якими були традиції святкування Різдва століття тому.
Колядки сторічної давнини опубліковані в журналі “Просвещение Донбасса / Освіта Донбасу” №7 1924 року. Вільному Радіо публікації надав директор Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
У 1920-ті роки цей журнал виходив у Бахмуті, а потім його видавництво перенесли до Луганська. Колядки, притаманні тодішній Донеччині, записав Лука Гаєвой у публікації “Зникаючі народні звичаї та повір’я в Донбасі”.
“Лука Гаєвой був земським учителем, працював у сільських школах спочатку селища Луганського Бахмутського повіту, потім Комишувахи. Займався краєзнавством. Вів етнографічні, фольклористичні спостереження і записи. І друкував свої праці в цьому журналі. А ще до революції видав книжку «Краткое историко-географическое описание Бахмутского уезда»”, — розповідає директор Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
Лука Гаєвой писав, що на початку XX століття Різдво на Донеччині відзначали 25 грудня. Напередодні, ввечері 24 грудня родини збиралися на вечерю з “багатою кутею” та узваром. Було заведено дарувати щось тому, хто чхнув за вечерею, хоча найчастіше подарунок був словесний — батько чи мати казали тому, хто чхнув: “Дарую тобі щастя та віком довгим”.
Потім підлітки носили вечерю хрещеним, тіткам та дядькам зі словами: “Прислали батько й мати: нате вам вечерю” й пригощали кутею. Господар мав покласти в миску з кутею свій шматок пирога та пригостити колядників узваром, медом, наливкою та пирогами з капустою й горохом. Також колядникам дарували гроші.
Наступного дня, 25 грудня, жителі Донеччини ходили по домах із зіркою, співали пісню про подорож трьох царів на поклоніння новонародженому Христу і про те, що з’явилася Вифлеємська зірка. Автор зауважує, що ця пісня дуже відрізняється від народної творчості. Він припускає, що автором міг бути сільський священник.
“Це могли бути особливості авторського правопису. Це можуть бути сліди усного мовлення: як почулося з наспіву автора, так він і записав. Або особливості місцевої вимови.
Записані ці пісні, певно що у Бахмутському районі, але територія їх поширення набагато більша. Можливо, охоплює схід України, можливо, вони відомі в інших її регіонах”, — пояснює Ігор Корнацький.
Наводимо фрагмент колядки зі збереженням орфографії:
Где Христос родившися
Там звізда явившися,
Над вертепом сіяє.
Христа-царя являє.
Слава Богу рожденному,
В яслах положенному,
Спаси, Хрісте, чєловєкі
На вечные веки.
На другий день Різдва колядувати ходили дорослі, переважно жінки. Вони співали колядок у хатах та під вікнами:
Ой там на горі горіли огні,
Горять огні терновиї,
Печуть рибу осетрину,
Богородиці на родини, Богородице!
Богородиця по саду ходила —
Сина породила,
Усіх святих до себе просила;
Стали думать і гадать
Яке йому имня дать.
Богородице!
Дали йому имня святого Ільї.
Богородиця не взлюбила
Усіх святих роспустила.
Богородице!
Ой там на горі горіли огні,
Горять огні тернові,
Печуть рибу осетрину,
Богородиці на родини, Богородице!
Богородиця по саду ходила —
Сина породила,
Усіх святих до себе просила;
Стали думать і гадать
Яке йому имня дать.
Богородице!
Дали йому имня святого Петра.
Богородиця не взлюбила
Усіх святих роспустила.
Богородице!
Ой там на горі горіли огні…
і так далі.
Богородиця по саду ходила…
і так далі.
Дали йому имня Исуса Христа.
Богородиця возлюбила,
Усіх святих одарила,
Богородице!
2
А в короля серед двора
Збиралося все жидовья,
Збиралося, змовлялося,
Радили раду жидівську
Як Ісуса Христа уловити,
А вловивши умертвити,
Живим у гроб положити.
**
Христа на древі роспинали,
Терновий вінець накладали,
Копьйом ребро пробивали,
Золоті чаші підставляли.
**
Прийшла до його та божая мати,
Божая мати діва Марія,
— Ой сынку мій, ой боже ж мій,
Чом ти до мене не заговориш
І словечка не промовиш.
**
— Мати моя, діво Марія!
Я ж не на віки помираю
За всіх христіян страсть приймаю
І всіх христіян в рай визволяю.
**
Прйиняв Христос страсті й раны
За православних христіян
Слава тобі боже наш, помилуй нас,
Страдав Христос за всіх нас.
3
А в нашого пана муровані доми.
Рай розвився!
Ой рай же розвився — Христос народився!
А у цього хозяїна, а в його в домі,
Завішані скамьї, зазванії гості
Сидять по застілью.
Рай розвився и.т.д.
А у цього хозяїна, а в його в домі,
Що перві гості — святе Рожество.
Рай розвився и.т.д.
А у цього хозяїна, а в його в домі,
Зо другії гості — святе Василля.
Рай розвився…
А у цього хозяїна, а в його в домі,
Що третіі гості — Іван же христитель.
Рай розвився…
А у цього хозяїна, а в його в домі,
Святе рожество радість принесло
Рай розвився…
А у цього хозяїна, а в його в домі,
Святе Василля усіх звеселя
Рай розвився…
А у цього хозяїна, а в його в домі,
Іван же Христитель нам воду посвяте
Рай розвився…
За спостереженнями Луки Гаєвого, у 1920-ті роки звичай колядувати на Донеччині поступово згасав.
“Незабаром можна очікувати, що і самі пісні-колядки взагалі зникнуть з народної пам’яті. Подібно до того, як зникають, а подекуди й зовсім зникли деякі українські “Думки”. Скільки я не просив лірників та інших заспівати мені деякі думки, наприклад “Про Марусю Богуславку”, “Про трьох Азовських братів”, “Про Байду”, — усі відгукувались незнанням”, — писав Гаєвой.
Нагадаємо, раніше Вільне Радіо розповідало, як у 1917 році вчителі боролися за право говорити українською в Бахмуті.