Нещодавно бахмутянка Вікторія Шуміловська повернулася додому з Праги. Туди вона їздила працювати. В Україні жінка мала пройти обов’язкову самоізоляцію. Як минули для Вікторії ці два тижні, які проблеми були з додатком “Дій вдома” та чим, на її думку, не продуманий український карантин – читайте в матеріалі.
Далі – розповідь від першої особи.
14 липня я прилетіла до аеропорту “Бориспіль”. Щойно літак приземлився, у всіх пасажирів поміряли температуру. Вже в аеропорту нас попередили, що ми можемо пройти лише після встановлення додатку “Дій вдома”. Це зайняло певний час, бо спочатку в мене не було місця в телефоні, а потім були проблеми з інтернетом – мережа була перевантаженою. Робота самого додатку також була нестабільною, через що я не змогла активувати його в аеропорту. Люди, які також не змогли авторизуватися, на паспортному контролі повідомили адресу, за якою вони проходитимуть самоізоляцію, та номер телефону. Після цього вони могли їхати далі.
В однієї людини з нашого літака взагалі не було телефону. Відповідно, встановити додаток їй було нікуди. Людина не знайшла іншого виходу, ніж сказати, що прилетіла з країни з благополучною епідситуацією. На той момент Чехія перебувала в європейському “зеленому” списку, але в Україні вона була у “червоному”. Кілька днів потому українська влада оновила інформацію, і Чехія потрапила до “зеленої зони”. Я намагалася з’ясувати чи можу вийти з самоізоляції, якщо прилетіла з епідеміологічно безпечної країни. Однак знайти правильні контакти було дуже важко. Номери телефонів з інтернету нерідко були хибними, одного разу я навіть додзвонилася до лікарні. А коли все ж знайшла потрібний номер, мені пояснили, що припинити самоізоляцію в моєму випадку не можна – на момент мого прильоту Чехія ще була у “червоному” списку України.
Вдома після активації додаток тривалий час видавав похибки. Наприклад, не завжди фіксувалася передача даних або з’являлося повідомлення, що я знаходжусь поза зоною самоізоляції. Такі помилки траплялися по кілька разів на день. Нормально застосунок запрацював уже в останні 5-6 днів.
Щоб підтвердити, що я не порушую умов самоізоляції, треба було відправляти селфі з геолокацією. Запити про це я отримувала в будь-який час, але не рано вранці й не пізно ввечері. Ці сповіщення надходили без звуку, навіть вібрація була ледь чутною. Через це я пропустила один із запитів і не надіслала фото. Мені подзвонили з поліції та попросили відправити їм фото з паспортом. Після цього мені вже не дзвонили, навіть якщо я невчасно реагувала на сповіщення. До слова, налаштувати їхню гучність я так і не змогла, довелося весь час бути з телефоном.
Дослідження на коронавірус мені не робили. Я могла б за власний кошт здати аналізи або поїхати в обсервацію, де мене б дослідили, але я вирішила побути два тижні вдома. Виявилось, що це не так легко, як я собі уявляла. На мене тиснуло, що я два тижні не могла нікуди виходити. Рятувало те, що я проходила самоізоляцію в приватному будинку – так я могла вийти надвір і погуляти з дитиною. Також до мене приходили подруги, усвідомлюючи, що я можу хворіти й беручи ризик на себе.
До речі, моїм родичам не треба було самоізолюватися. Якби я дійсно хворіла, вони б також інфікувалися й передавали вірус іншим. У цьому я вбачаю нелогічність карантинних правил. Тому я не зовсім зрозуміла доцільність мого перебування в самоізоляції. Єдине, як потенційний носій хвороби, я не поширювала її далі. Іноді я все ж виходила в магазини, але завжди була в масці. Перш за все, я вдягала її, щоб не заразитися самій, бо в Україні не такі досконалі карантинні правила, як у Чехії, й тут обмеження сприймають не так серйозно.
Коли термін моєї самоізоляції сплив, мені прийшло повідомлення від додатка “Дій вдома”. Тепер я могла його видалити й вийти на вулицю, не порушуючи закон.
Як на мене, в Україні до людей на карантині ставляться гірше. Людям потрібно нормальне ставлення, а не тиск. Моя знайома працювала в магазині й перебувала там без маски. Поліція одразу ж склала на неї протокол, і скоро відбудеться суд. Натомість, у Чехії поліція спочатку ввічливо попереджає, коли людина не дотримується умов карантину. Якщо це не перше порушення, її можуть оштрафувати. Тобто, тут правоохоронці не враховують, що людина має право на помилку і її виправлення.
Читайте також: