Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Ще до відкритого вторгнення санаторно-курортний реабілітаційний центр “Словʼянський курорт”, що на той момент ще орендував землю однойменного ландшафтного парку в Словʼянську, заборгував понад мільйон гривень за послуги електропостачання. Шість років потому компанія-надавач звернулася до суду, щоб все ж отримати свої гроші.
Про відповідне рішення журналісти Вільного Радіо дізналися з документів Господарського суду Донецької області.
Із січня по березень 2019 року та з квітня по червень 2020 року реабілітаційний центр “Словʼянський курорт” — дочірнє підприємство ПРАТ “Укрпрофоздоровниця” — отримувало електрику від державного підприємства “Укрінтеренерго” як постачальника “останньої надії”.
Постачальник “останньої надії” — це визначений законом електропостачальник, який не може відмовити споживачу у послугах на певний період часу. Зокрема, із ним укладають договори, якщо:
Загалом за ці періоди реабілітаційний центр отримав електрику на понад 1,4 млн грн, але перерахував за послуги близько чверті цієї суми.
У травні 2025 року постачальник звернувся до центру з вимогою оплатити борг і додатково штрафні санкції, передбачені в договорі. Коли ж це не спрацювало, за рік підприємство вирішило домогтися сплати через суд.
Як доказ постачальник зокрема надав несплачені реабілітаційним центром рахунки. Натомість “Словʼянський курорт” щодо позову не висловився та протермінував строк подання відзиву, тож суд не взяв до уваги його додаткові пояснення.
Отож після ознайомлення з договором реабілітаційний центр зобовʼязали сплатити постачальнику загалом понад 2,1 млн грн, із яких сам борг становить близько половини суми, решта ж — штрафні санкції та компенсація судового збору.
Утім, до 29 червня “Словʼянський курорт” може оскаржити це рішення в апеляції.
Нагадаємо, санаторно-курортний реабілітаційний центр “Словʼянський курорт” орендував землю ландшафтного парку в Словʼянську з 1999 року. Через бюрократичні труднощі основного підприємства — Укрпрофоздоровниці — у 2020 році курорт перестав працювати. За три роки його територія повернулася у власність громади після 24 років оренди. Утім, домагатися такого рішення довелося в судах двох інстанцій.