Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Галину Губу із села Діброва. Попри наближення фронту 2022 року жінка відмовилася залишити господарство та під час окупації розносила односельцям домашнє молоко. За кілька місяців після звільнення села Галина загинула від прямого влучання у будинок.
Про Галину Губу розповіли на платформі памʼяті “Меморіал” та на інформаційному порталі Лиманщини “ЗОРЯ інфо”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Галина Губа народилася 22 серпня 1949 року в селі Діброва Лиманської громади. Жінка закінчила торгове училище й працювала продавчинею в Лимані. Згодом змінила діяльність — стала бригадиркою на фермі.
“Вона багато і тяжко працювала на городі, біля худоби, але при цьому завжди залишалася Жінкою. Любила мати доглянутий вигляд — до неї навіть із Лимана приїжджали дівчата, щоб зробити їй зачіску чи пофарбувати брови”, — розповідає її дочка Тетяна.
Вона згадує, що Галина мала гарний голос і любила співати, коли її чоловік грав пісні на гармошці. Також була справжньою майстринею: вміла шити і вʼязати, дуже смачно готувала.
“Її пиріжки та паски знала вся родина. А про мамин куліш у Діброві ходили справжні легенди. Це була її коронна страва, без якої не обходилося жодне велике сільське застілля чи свято”, — каже Тетяна.
Галина Губа жила разом із сином і невісткою неподалік від будинку дочки. Після початку повномасштабного вторгнення й наближення російських військ Тетяна із сімʼєю вирішила виїжджати — син жінки саме закінчував школу й збирався вступати до Києва. Галина ж лишилася в селі.
“Ми благали маму їхати з нами. Але вона, людина старого гарту, прив’язана всім серцем до рідної домівки, навідріз відмовилася. Вона залишилася з сином та невісткою через велике господарство. «Я господарство не покину, а тим паче корова тільки отелилася»”, — згадує Тетяна.
Жінка розповідає, що корова, яку так берегла її мати, скоро стала годувальницею для всього села. Коли наприкінці травня 2022 року росіяни окупували Діброву, разом із сином та невісткою Галина розносила те молоко всім, хто його потребував. Жителі пили його, пекли на ньому хліб і готували їжу.
“Щоразу вона мусила одягати на руки білі пов’язки та нести перед собою саморобний білий прапор, змайстрований зі звичайної палиці та шматка світлої тканини. Лише так, демонструючи ці знаки, вони могли пройти вулицею і роздати молоко тим, хто на нього чекав”, — зазначає дочка.
У жовтні 2022 року родина Галини Губи возз’єдналася. Після деокупації Діброви місцева влада закликала працівників державного сектору відновити роботу — тоді до села повернулася її дочка Тетяна, яка очолювала місцевий будинок дозвілля. Разом із невісткою вона почала займатися розподілом гуманітарної допомоги. Штаб організувала на базі свого будинку, адже всі громадські приміщення в Діброві були розбиті.
Утім, постійний рух машин поблизу будинку сімʼї помітили росіяни. Тетяна вважає, що увагу окупантів на роботу штабу могли звернути зрадники серед місцевих. Наприкінці грудня того ж року українські військові повідомили родину про можливу небезпеку й попросили поки не ночувати вдома.
Це прохання стосувалося й Галини, але через кілька ночівель у родичів жінці набридло поневірятися. За тиждень після попередження росіяни все ж завдали удару. 30 грудня 2022 року 73-річна жінка загинула.
“Я навіть не почула самого звуку прильоту, все сталося миттєво. Коли прийшла до тями, зрозуміла, що лежу під деревами. Підвела очі на свою хату — вікна повилітали, штори гойдалися від вітру. Від сусіднього будинку, де жила мама, гукала невістка. Я кинулася туди. Наприкінці городу лежав поранений брат… А на місці маминого дому, де пройшло моє дитинство, була лише величезна воронка. Російський снаряд влучив прямо в її будинок. Тіло мами відкопали лише під ранок, під ковдрою. Вона загинула уві сні, так, як і лягла відпочивати”, — розповіла Тетяна.
Світла памʼять загиблій.