Загинули три покоління: вшануймо родину Барченків, яка не пережила ракетного удару по Умані

Щодня о 9 ранку ми вшановуємо пам’ять усіх, чиє життя забрала загарбницька війна Росії проти України. 12 травня згадаймо 10-річну Аліну Барченко, її брата 16-річного Олексія Лисака, їхню маму Ірину, тітку Наталію та бабусю Любов, які загинули від російського удару по багатоповерхівці в Умані 28 квітня.

Родина Барченків мешкала у кутовій квартирі на останньому, дев’ятому, поверсі будинку. Ракета прилетіла у їхню багатоповерхівку вночі 28 квітня, коли Росія вкотре масовано обстріляла Україну. 

Серед загиблих — 39-річна Ірина Барченко. Як пишуть на платформі “Меморіал”, жінка народилася на Черкащині. Працювала швачкою в Умані. Разом з Іриною загинули двоє її дітей — Аліна та Олексій.

“Ірина весь час щось шила, їй потрібно було заробляти на дітей, мамі допомагати. Вона була дуже гарною людиною. Виховувала Аліну й Олексія, вони були дуже веселими дітьми”, — розповідає двоюрідна сестра загиблої Тетяна Смульська.

Виховувати дітей Ірині допомагала її 68-річна матір Любов. Останні роки жінка була на пенсії, але водночас працювала продавчинею в магазині автозапчастин. Під час ракетного удару Любов теж була вдома.

“Їхня сімʼя була дружньою, попри всі труднощі, там постійно підтримували один одного. Тітка Люба завжди радо зустрічала — хороша, привітна та позитивна жінка. Вона сама поставила на ноги трьох своїх дітей, виростила їх чудовими людьми, щирими та працьовитими”, —  каже подруга родини Наталія Халупка.

У квартирі в ту ніч була ще одна донька пані Любові — 40-річна Наталія. Вона приїхала до родичів на Великодні свята й залишилась погостювати. Жінка жила в Черкасах й працювала у пекарні. 

“Наталія винаймала кімнату в людей, із якими я виріс. Я часто заходив в гості. Знав її близько 15 років. Вона була хорошою людиною… Наталія мала повернутись в Черкаси 27 квітня, але мама попросила ще на день залишитись”, — розповідає знайомий загиблої Валерій Водзінський.

За словами подруги Наталії Лаури, жінка дуже любила своїх племінників, з якими загинула в один день.

“Вона весь час доглядала їх. Допомагала їм, готувала, одягала, взувала. Постійно працювала та накопичувала гроші для племінників, щоб купити їм телефони, ноутбуки. Весь час говорила, що Аліна не має того, а Льоші треба те-то. Вона мріяла, що Олексій закінчить школу і приїде до неї в Черкаси вчитися далі. Адже Ірина сама виховувала дітей, допомагала мамі, їй було важко. Ната шалено любила свою маму”, — у коментарі Obozrevatel каже подруга.

Живим у сім’ї лишився лише брат Наталії та Ірини — Андрій. Він — військовий, нещодавно дістав поранення й в день трагедії мав їхати до шпиталю. Натомість чоловік потрапив на похорон до своїх рідних.

Сім’ю Барченків разом поховали 5 травня на Олександрівському кладовищі в Умані.  

Світла пам’ять.