Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаємо Олександра Глущенка, який присвятив себе роботі на залізниці у Лимані та допомагав людям зі зварюванням. Життя чоловіка обірвалося у 50 років у рідному селищі Дробишеве через обстріл.
Про життя і загибель Олександра Глущенка розповіли на Платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Олександр Глущенко родом із Дробишевого, що на Донеччині. Там минуло його дитинство і доросле життя. Після школи юнак поїхав до Краматорська, де закінчив професійне училище і здобув фах електрогазозварника.
У 1992 році він влаштувався на залізницю у “Лиманські електромеханічні майстерні” філії “Енергоремтранс”. З часом змінював посади, освоював нові напрямки роботи й підвищував розряди. Олександр працював складальником трансформаторів, слюсарем-ремонтником та електрогазозварником.
“Його знання і досвід були безцінними, крім того, він завжди був готовий прийти колегам на допомогу. Олександр був товариським, доброзичливим, створював навколо себе атмосферу підтримки та взаєморозуміння”, — згадують колеги чоловіка.
В рідному селі чоловік одружився, в родині виховували доньку. Мати Людмила згадує, що син багато працював і майже не мав вільного часу:
“Допомагав людям по зварці. Своє кидав, а йшов робити людям. І нічого не хотів за це брати. Вільного часу ніколи не мав. З дружиною вони тримали великий город і постійно ним займалися”.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів вдома. Залишився в Дробишевому, хоча туди й наближався стрімко фронт. У травні 2022 року ситуація в цьому селищі різко змінилася — 15 числа сюди зайшли російські військові. За два дні, зранку 17 травня, Олександр вийшов із двору та збирався подзвонити доньці. У цей момент неподалік стався вибух, у результаті якого осколок влучив йому в груди. Від поранення чоловік загинув. За два тижні до цього йому виповнилося 50 років.
Поховати Олександра тоді змогли лише на власному городі — через обстріли викопали неглибоку яму. Пізніше, коли стало безпечніше, тіло перепоховали.
У Олександра залишилися мати, дружина, донька та молодший брат.
Світла памʼять.