Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Володимир Авдієнко все життя присвятив роботі на залізниці у рідному Слов’янську. Працював він й після початку повномасштабного вторгнення. Чоловіка вбили коли він повертався з роботи додому.
Про життєвий шлях Володимира розповіли в пресслужбі Слов’янської міської військової адміністрації.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Володимир Авдієнко народився 18 січня 1981 року у Слов’янську, де й прожив усе життя. Спочатку закінчив місцеву школу №11, а потім залізничний технікум. Після поїхав у Харків, де навчався в Українській державній академії залізничного транспорту.
По закінченню навчання повернувся у рідний Слов’янськ та працював у залізничному депо майстром з ремонту теплотягів.
Чоловік встиг одружитися. З коханою народив двох синів.
Залізничник після початку повномасштабного вторгнення не евакуювався та залишився працювати у Слов’янську. Загинув 1 липня 2022 року. Того дня, він, як завжди, повертався з роботи. Коли почався обстріл міста касетними боєприпасами, Володимир вже дійшов до подвір’я свого будинку. Він загинув на місці, діставши мінно-вибухові поранення внаслідок вибуху, що пролунав поруч.
“Гарний сім’янин, порядна людина, справжній фахівець своєї справи. У нас він був єдиним сином. Це дуже велика втрата”, — казав його батько Микола Авдієнко.
Поховали залізничника на Смольному кладовищі у Слов’янську.
Світла пам’ять.