Загинув у 25: вшануймо хвилиною мовчання захисника з Селидового Ігоря Мединського, який боронив рідний регіон

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Ігоря Мединського з Селидового. Від самого початку повномасштабної війни хлопець боронив рідну Донеччину, був оператором дрона та коригувальником. 30 червня 2023-го він загинув від авіаудару поблизу Бахмута. Тепер родина військовослужбовця просить надати йому посмертне звання Героя України. 

Про Ігоря Вільному радіо розповіла його мама Наталя Зубенко.

Ігор Мединський народився у Селидовому. 9 класів він провчився у місцевій загальноосвітній гімназії, а згодом переїхав до батька у Першотравенськ, де закінчив школу.

“Він любив грати у футбол та волейбол у школі. Завжди був відкритий, добрий, обов’язково йшов назустріч”, — розповідає мама Ігоря.

Після школи хлопець вступив у “Дніпровську політехніку” — вивчився на гірничого інженера за прикладом батька. Під час навчання працював у магазині мобільної техніки. Та мріяв здобути другу вищу освіту і стати айтішником.

Після університету Ігоря Мединського призвали в армію, півтора року він відслужив у Президентському полку. Повернувся до цивільного життя хлопець влітку 2021-го, а вже за пів року йому довелось повернутися до війська.

“Одразу він долучився до ТрО у Першотравенську. А вже у серпні 2022-го його відправили у Слов’янськ, він служив у 54-й бригаді. Взагалі майже нічого не розповідав про службу, їм же не можна. Я знала, що він просто оператор дрона. А зараз, коли отримала вже документи з військової частини, дізналася, що він був коригувальником”, — ділиться Наталя.

Майже рік військовослужбовець боронив рідну Донеччину. Весь цей час Наталя спілкувалася з Ігорем лише телефоном. 28 червня 2023-го син востаннє написав матері.

“Він сказав, що у Слов’янську на навчанні, що там на пару днів. А 30 числа дивлюсь: був у мережі рано вранці, але не відповідає. Ми щодня зв’язувалися, навіть якщо в нього не було можливості говорити, хоча б смайлик мені відправляв”, — згадує мама військового.

Виявилося, що тоді Ігор був у Роздолівці Бахмутського району. 30 червня на позицію військовослужбовців росіяни скинули авіабомбу. Чотири місяці Ігор Мединський вважався безвісти зниклим, і його мати вірила, що син живий.

Загибель захисника підтвердили за збігом ДНК. Ігоря поховали у рідному Селидовому.

“Я досі не вірю, що його немає. Думаю, що це якась помилка…” — говорить Наталя Зубенко.

Ще за життя Ігоря Мединського нагородили відзнакою “Хрест 54 ОМБР”. Нині його мама просить надати синові посмертне звання Героя України. Підтримати цю петицію можна за посиланням.