О 9 ранку в Україні — хвилина мовчання. Вільне радіо щодня вшановує пам’ять загиблих військових та цивільних, розповідаючи історії їхнього життя. 17 березня згадаймо 21-річного кінооператора Олеся Самчука, який пішов на війну одразу після закінчення університету. 11 березня 2024-го молодий “азовець” загинув на Донеччині.
Олесь Самчук народився 1 квітня 2002 року в Рівному. Дитинство провів у місті Здолбунові. У 2017 році в хлопця померла мама — рівненська поетеса Вікторія Самчук. Олесю знову довелось повернутися до Рівного, де його вихованням займалася двоюрідна бабуся.
“Олесь був багатогранною людиною, хотів все спробувати. Ходив на багато гуртків і здобував призові місця на змаганнях з різних дисциплін (бальні танці, дитяча залізниця, трекове автомобілемоделювання, паркур, спортивний туризм, гра на гітарі). Закінчив фотошколу Олександра Харвата і професійно займався фотографією”, — пише близький знайомий Олеся Петро Поліщук.
Після школи Олесь вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на освітню програму “Кіно та телеоператорство”. За період навчання зняв два фільми — “Архітектон” (2021 рік) та Life goes on (2023 рік).
“Ти був людиною світла, збирав у собі любов та безкорисливо віддавав її усьому світу. Ти високо літав. Цінував своїх найближчих та ділився із ними своїм теплом. Іноді було складно, але ти знаходив підтримку серед своїх “братішок”… Братішка, дякую тобі за все. За вірність і дружбу, за теплі спогади та цілодобову допомогу, за твою мужність і віру в добро”, — пише друг Олеся Денис Крячко.
Після закінчення університету у 2023 році Олесь став до лав Нацгвардії — хотів помститися за свого близького друга Єгора Муху, який загинув у травні минулого року. Захисник був аеророзвідником у 12-й бригаді спеціального призначення “Азов”. Обрав позивний “Каркаде” в пам’ять про померлу маму — таку назву мала її перша збірка поезій.
11 березня 2024-го 21-річний боєць загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині, коли біля нього розірвалися кілька російських керованих авіаційних бомб.
“Стільки спогадів у мене з тобою за роки нашої дружби, Олесю. Ти був моїм найкращим другом. Не можу повірити, що тебе більше немає. Ми через три дні мали побачитись. Ти через тиждень мав одружуватись. Ти був для багатьох з нас прикладом, і таким і лишишся. Ти був найгіднішим із нас, ти пішов нас захищати, ти був кращим за мене”, — пише друг загиблого Арам Атанесян.
Світла пам’ять.