Загинув за Україну. Вшановуємо хвилиною мовчання бійця ТрО з Донеччини Михайла Андрієнка (ФОТО)

Щодня о 9 ранку на час воєнного стану в Україні хвилиною мовчання  вшановують українців, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України. 23 червня згадаймо Михайла Андрієнка — 33-річного добровольця батальйону територіальної оборони з Бахмута, який боронив столицю.

Про загибель оборонця столиці Михайла Андрієнка повідомив екс-голова Донецької міської організації ВО “Свобода” Артур Шевцов.  

“Міша… Кілька днів тому ця новина приголомшила <…> Адже це та втрата, яка ніколи не мала статись… Це просто не вкладається в моїй свідомості. Один з найдобріших, найчуйніших, найвідповідальніших яких я коли-небудь знав. Більше десяти років міцної дружби… Людина з якою ми ще на Донбасі разом боролися за українську Україну. За український Донбас”,  —  написав Артур Шевцов.  

Про Михайла Андрієнка Вільному радіо відомо, що він народився у Часів Ярі Донецької області 16 грудня 1988 року. Потім переїхав з родиною до сусіднього Бахмута, де закінчив НВК № 11. Вищу освіту отримав в Українській інженерно-педагогічній академії на електротехнологічному факультеті  за фахом “Експлуатація та ремонт промислового транспорту”.  

Інший друг Героя, бахмутянин Микола Ціхно в коментарі Вільному радіо розповідає: Михайло Андрієнко у 2010 році став першим членом всеукраїнського об’єднання “Свобода” у Бахмуті.   

“Він був “свободівцем” у Бахмуті, коли ще не було бахмутського осередку як такого. За статутом партії осередок можна було створити мінімум 3-м членам. Ми хотіли вступити одночасно, але мені тоді ще не було 18 років. Тож він став першим, я другим і потім вступили інші, й ми створили осередок ВО “Свобода” у Бахмуті”, — розповідає Микола Ціхно. 

До 2014-го року Михайло Андрієнко працював у Бахмуті на меблевій фабриці “Бахмут Фернічер”. А після того, як виробництво зупинили через гібридну війну Росії у регіоні, Михайло перебрався до Києва та працював там.  

Вже наступного дня після відкритого нападу Росії, 25 лютого, Михайло пішов добровольцем у тероборону Києва, пише його друг. У профілі в соцмережі Михайло викладав світлини з підписом “будні тероборонівця”, на яких він риє окопи, чистить зброю, готує вечерю для побратимів. 

За даними Артура Шевцова, Михайло Андрієнко загинув 16 червня. 

“Михайло рвався ближче до фронту — або до Бахмута, або у Миколаїв, а загинув на Київщині від кульових поранень, під час виконання бойового завдання. За даними “свободівців”, це сталося за кількадесят кілометрів від білоруського кордону”, — розповів Микола Ціхно.

Поховали Михайла Андрієнка 20 червня на Лук’янівському військовому цвинтарі у столиці. 

Друзі та колеги шоковані звісткою про загибель бахмутянина. Згадують його як лідера та патріота. 

“Міша був простою та раціональною людиною. У інституті він був старостою, а у робочому колективі — лідером. Він був патріотом, і це дуже виділялося у ньому. Світла пам’ять”, – каже ще один друг Михайла бахмутянин Тарас Волошко.