Загинув за Україну. Вшановуємо хвилиною мовчання захисника Бучі Володимира Ковальського (ФОТО)
Щодня о 9 ранку на час воєнного стану в Україні хвилиною мовчання вшановують українців, які загинули внаслідок збройної агресії Росії проти України. 8 липня згадаймо сержанта Володимира Ковальського.
Історію військового розповіли АрміяInform.
Володимир народився у Каховці, що на Херсонщині. Після закінчення технікуму у своєму рідному місті він поїхав навчатися до Київського політехнічного інституту.
“Володимир був на другому курсі, коли ми познайомились, а я тільки вступила до вишу. Щовечора веселою компанією ми збиралися послухати, як він грає на гітарі.Сильний, чорнявий хлопець з карими очима та чорною бородою. Це було кохання з першого погляду”, — розповідає про студентські роки дружина Катерина.
Коли розпочалися події 2013 року на Майдані, Володимир не залишився осторонь і допомагав протестувальникам будувати барикади.
У 2015-му він вирішив піти на фронт. Спочатку обіймав посаду “замполіта” у 14-й ОМБр імені князя Романа Великого, згодом Ковальського перевели на командирську посаду.
Одного дня підрозділ, у якому служив Володимир, виконував бойове завдання в районі села Ясне поблизу Донецька. Позиції були заміновані й Володимир не зміг обійти перешкоди. Рани були важкими − він втратив обидві ноги.
Проте жага до життя була в нього настільки сильною, що вже за кілька місяців він став на тимчасові протези.
Після усього пережитого, чоловік знайшов у собі сили жити далі: отримав землю, збудував дім і відкрив станцію техобслуговування, де ремонтував двигуни. Крім того, активно займався спортом та брав участь у змаганнях серед адаптивних атлетів “Ігри Героїв”.
У лютому 2022-го, він один із перших пішов добровольцем до терцентру, та приєднався до громадської організації “Бучанська варта”.
“Спочатку йому відмовляли, не хотіли брати до складу варти, попереджали про можливі наслідки, а він лише повторював: “Дайте мені зброю, я буду з вами”, — згадує дружина Володимира.
Разом із іншими добровольцями Володимир організував оборону міста, визначив бойові позиції. 27 лютого почався один із найзапекліших боїв у Бучі поблизу супермаркету Novus. Хлопці підбили два ворожих БМД та зупинили окупантів. Проте бій був нерівним, і їм довелось відходити.
Володимир Ковальський залишився. Його останніми словами були: “Відходьте, хлопці, я прикрию”.
Після визволення Бучі на честь воїна організували ходу. А 19 травня Володимиру посмертно надали звання “Почесний громадянин міста Буча”.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.