Щодня о 9 ранку на час російсько-української війни українці хвилиною мовчання вшановують пам’ять загиблих співвітчизників. 10 квітня згадаймо 39-річного командира батареї Дениса Максишка.
Командир батареї 28-ї ОМБр імені Лицарів Зимового Походу Денис Максишко загинув біля Прибузького у Миколаївській області 14 березня, під час контрнаступу ЗСУ. Там, на кордоні з Херсонською областю, точилися бої, і Денис командував вогнем самохідної артилерійської батареї. Окупанти отримали гідну відсіч: бійці ЗСУ знищили російський блокпост і їхніх військових та підбили їхню техніку. Але коли переміщувались на інші вогневі позиції, підрозділ Дениса Максишка потрапив під артобстріл російських загарбників. Денис загинув.
https://www.facebook.com/watch/?v=746380299853856
Про Дениса Максишка відомо, що він народився у Запоріжжі 1982 року. Після школи вивчився на юриста у Запорізькому національному університеті. Там же працює і його мама — завідувачка кафедри економічної кібернетики, докторка економічних наук, професорка Наталія Костянтинівна Максишко.
Деякий час Денис працював у Святогірській лаврі, де дуже захопився кіньми та іпотерапією — реабілітацією за допомогою верхової їзди.
“Він приїхав до нас, коли йому була потрібна пауза. Денис шукав себе і знайшов. Дуже швидко цей ерудований, веселий і життєрадісний чоловік поринув у роботу, яка була йому зовсім не властива, і навів лад у господарстві, за яке відповідав. А ще знайшов тут своє кохання — тренера Ганну Вольську”, — згадує співзасновник клубу «Кінний дім Конго» Олександр Чебручан.
Але Революція Гідності 2014 року, Майдан, анексія Криму та війна на Донбасі різко змінили його життя: Денис зрозумів, що має захищати батьківщину. Попри проблеми зі здоров’ям він все здолав та став бійцем ДУК «Правий Сектор».
З 2017-го Денис почав воювати у складі 28-ї ОМБр імені Лицарів Зимового Походу: успішно виконував бойові задачі, беріг підлеглих, набув чималого досвіду.
“Ми познайомилися влітку 2017-го, коли прийшли служити у 28-му ОМБр. З перших днів стало зрозуміло — він справжній лідер, умів вести за собою людей. Тому вже за рік ми з ним разом пройшли сержантські курси. Але Денис вирішив стати офіцером, закінчив тримісячні курси, повернувся до дивізіону й доріс до комбата. А я незабаром прийшов до нього як командир гармати. Він був справжнім командиром, який не цурався роботи і ніколи не скупився на добре слово”, — так згадує побратима головний сержант на псевдо «Лакі».
Денис був переконаний: перемога у цій війні неодмінно буде за Україною. І робив усе, щоб її наблизити.
«Привчіть себе говорити правильно: не «Після війни», а «Після перемоги»! Слава Україні!” — таку фразу він опублікував на своїй сторінці у соцмережі за два дні до смерті.
Поховали Дениса Максишка 17 березня у Визирці Одеської області, де мешкає його родина. 26 березня старшого лейтенанта Дениса Максишка посмертно удостоїли звання Героя України та нагородили орденом «Золота Зірка».
